Нове життя Графський дим
:

Графський дим


Поділитися в соц.мережах.


Цей допис є легендою, яка створена уявою її автора, то від реальності далекий.
Графський  дим
Поряд з людиною завжди слідує Час. Ховаючись у шаль кольору небесної сині, виткану з секунд і митей, він майстерно малює візерунки доль. Вони ніби–то картини старих майстрів давнини сповнені вигадливих сюжетів, поворотів, подій — трагічних або неймовірно щасливих. Час лукаво посміхається, нанизуючи на золоту нитку моменти людської пам’яті, залишаючи їх тільки собі. Тихо перебираючи своє намисто, прозорий пан подорожує крізь століття, роки, знаходячи все нових героїв для життєвих вар’єте. Пройдений шлях вінчає квітучий терен, а кроки неможливо відшукати, але мудрі розмови Часу завжди зберігаються на вустах тих, хто одного разу його зустрів, перетворюючи слова на легенди, які живуть вічно.
Бурштинове сонце швидко ховалося за горизонт, укриваючи важкою, темною ковдрою непокірні дерева, які так і норовили витягнути свої руки – гілки ближче до сонних, скляних променів. Десь вчувався шум річки й невгомонні птахи підспівували їй. Повітря наповнювалося ароматом нічної фіалки, і ним хотілося дихати, бо воно було солодким до болю в легенях. Мелодія сільської пісні сколихнула спокій. Селяни, повертаючись з полів після важкого дня, втішали душу співом:
«Через поле широкоє
Натягнена нитка;
Чомусь до ня не приходив —
Нічка була видка?...»
Граф Микола Феліксович, сидячи на  ґанку своєї садиби, мирно покурював сигару, постукуючи пальцями по візерунчастій коробці. Це був подарунок родичів Маруцці з Венеції. Граф славився своєю любов’ю до хорошого тютюну. Неодноразово здійснюючи подорожі по Європі, Микола Феліксович не втрачав можливості роздобути собі унікальну кубинську суміш тютюну із запасів славних конкістадорів. Але щоразу зазнавав невдачі. Навіть відомі паризькі салони не могли виконати його бажання, пропонуючи натомість іспанський тютюн.
Вже стало звичним графським ритуалом — після вечері викурювати одну сигару, розмовляючи зі своєю коханою дружиною Софією або читаючи цікаву книгу. І коли сімейний лікар наполегливо рекомендував позбавитися від цієї звички, посилаючись на велику шкоду здоров’ю, Микола Феліксович не здавався і продовжував палити, кажучи: «Так пахне свобода».
Одного разу на прийомі  у будинку Юсупових граф познайомився з Йосипом Потоцьким, відомим мандрівником, колекціонером і дуже впливовою людиною. У світській бесіді з’ясувалося, що камергер володіє тютюновими полями недалеко від Старокостянтинова. Рослини були привезені прямісінько з Куби й приносили хороший дохід, оскільки подібні тютюнові суміші було важко знайти. Микола  Феліксович забажав дістати собі цей рідкісний екземпляр, на що Потоцький відповів згодою.
- Та і до слова, шановний мій Йосипе, я у кінці червня відбуваю в Харківський округ відвідати свої земельні угіддя. Думаю, що пробуду там до кінця літа. Дітям дуже подобається там природа  і треба перевірити роботу цегельного заводу. Щось справи йдуть зовсім погано, - граф безрадісно посміхнувся співрозмовникові.
- Це чудово! – Потоцький  схвильовано плеснув у долоні, — Посилку з відмінним тютюном я відправлю прямо туди.
Радості графа не було меж. З цієї миті Микола Феліксович не знав спокою в думках і детально уявлял свій ритуал, але вже з кубинською сигарою.
Тютюновий дим змішався з трав’яними ароматами саду. Граф закрив від задоволення очі. «Добре» – промовив про себе. Пройшло вже чотири дні, як вони приїхали в Добровілля, Харківського округу. Земля дісталася йому від батька — Фелікса Миколайовича Сумарокова - Ельстона. Граф наполегливо намагався відбудувати село, яке переживало не найкращі часи. Під егідою Миколи Феліксовича побудували церкву, цегляний завод, посадили дивовижний сад і навіть спорудили невеликий місток через річку Опалиху. Графу було приємно, що старання високо  оцінили селяни та поважали його. Хоча бував він тут украй рідко, віддаючи перевагу суворому Петербургу.
Дні змінювали один одного, наближаючи завершення літа. Відчувалися перші подихи осені — час урожаю і польових робіт. Граф постійно об’їжджав свої угіддя, благаючи небеса, щоб все швидше закінчилося. Надто це його стомлювало. І сьогодні, прогулюючись по саду біля свого маєтку, він уважно спостерігав, як син Михайло грає в теніс з сестрою Оленою, весело сміючись.
- Ніколя, любий, — роздуми графа перервав теплий голос Софії, — Тобі прийшов лист і якась посилка, — дружина в підтвердження своїх слів показала щось у руці.
- Нарешті, від Потоцького! Кубинський тютюн! Я вже і думати не смів, що колись отримаю його. Іш, Йосип не обдурив! – Микола Феліксович швидко попрямував до будинку, у передчутті сюрпризу.
- Софіє, ну давай же мені хутчіше послання, що ти там вагаєшся! – граф на порозі вже простягав руки до дружини, - Софіє!
- Ніколя, - Софія Михайлівна ураз змінилася в обличчі, опускаючи руку, в якому тримала лист, - Твій старший брат  Фелікс важко хворий, нам треба терміново повертатися до Петербурга, Зінаїда ось лист прислала.
На збори пішло менше, години і Сумарокови - Ельстони покинули свій маєток у Добровіллі. У дорозі Микола Феліксович згадав, що забув свою посилку з кубинським тютюном, так і не відкривши її.  Граф у думках переконав себе, що скоро повернеться, але статися цьому не судилося.  Дуже скоро Микола Феліксович захворів і раптово помер від сухот.
Маєток Сумарокових - Ельстонів не витримав змін і незабаром зруйнувався, поступаючись місцем природі. Ніщо більше не нагадувало тутешнім жителям про графа та його родину. Під час Жовтневої революції в руїнах маєтку тримали запаси урожаю. Подейкують, що саме тоді хтось виявив стару графську посилку з кубинським тютюном, але, не здогадавшись про походження суміші, подумав, що це старе сміття і розвіяв його за вітром біля Опалихи. З цієї миті, легкий серпанок над полями, який з’являється ближче до вечора і має нехарактерний відтінок — смарагдово-волошковий, - назвали  «графський дим». 
Існує думка: якщо довго вдивлятися в його пелену, то можна побачити фігуру Миколи Феліксовича Сумарокова-Ельстона, який покурює сигару і мирно дивиться на Добровільський край, тримаючи в руках коробочку свого кубинського тютюну.
      
Марина
 Шарпило

Дата публікації: 22.02.2021 | Перегляди. 126 | Коментарі. 0 | Категорія: Творча сторiнка

Коментарів поки що немає!

Ваше ім'я *
Ваш Email *

Сума цифр праворуч: код подтверждения



Останнi новини

24.02.2021 | Перегляди. 121 | Категорiя: Право знати
Декларування 2021: Хто повинен задекларувати доходи, отримані в 2020 році
24.02.2021 | Перегляди. 125 | Категорiя: Право знати


Місцеві бюджети Харківщини отримали 155,5 млн грн плати за землю

Головне управління ДПС у Харківській області повідомляє, що за січень 2021 року до  місцевих бюджетів  надійшло 155,5 млн грн земельного податку та орендної плати. Вказана сума перевищила надходження за січень ...



ПОВЕРНУТИСЯ НАЗАД



20.11.2020 | Перегляди. 352 | Категорiя: Культура

Такий пост є на сторінці Людмили Каменєвої, яка працює завідувачкою Уплатнівської бібліотеки: " В ЦЬОМУ РОЦІ ЮВІЛЯРИ- УПЛАТНІВСЬКА СІЛЬСЬКА БІБЛІОТЕКА-ФІЛІЯ 70 років та УПЛАТНІВСЬКИЙ СБК- 50років!!!Нам продовжують надходити подарунки. Від Музичного проєкту ДОБРА ХАТА отримали диски і буклети з народними піснями нашої ХАРКІВЩИНИ.20 листопада – Всесвітній день дитини.Метою ...
14.11.2020 | Перегляди. 367 | Категорiя: Культура

Слід зазначити, що 12-річна Настя є провідним домристом школи. Вона входить до складу  учасників оркестру народних інстурменітв, який неодноразово виборював призові місця у різноманітних музичних конкурсах і фестивалях як обласного, так і міжнародного рівнів. Дівчинка і сама неодноразово показувала свою майстерність на заходах високого рівня.То разом із викладачем ...