Нове життя Історія адміністративно-територіального устрою Близнюківщини
:

Історія адміністративно-територіального устрою Близнюківщини



12 квітня 2018 року Близнюківський район відзначатиме свій ювілей – 95 років.  Для Харківщини наш рідний край завжди мав особливе значення. Багатовікова історія, про яку свідчать збережені до сьогодні архітектурні та історичні пам’ятки, серед яких собор Казанської Ікони Божої Матері в селі Олексіївка, розвинене сільське господарство, значний інтелектуальний та культурний потенціал - все це складає славу Близнюківщини. Однак, головним багатством району є його жителі - це не тільки всесвітньо відомі палеоботанік Африкан Криштофович, письменник Іван Шаповал, льотчик-випробувач Василь Колошенко, а й величне покоління трудівників, які віддавали всі свої сили для розбудови рідного краю. 
З таким безцінним скарбом Близнюківський район може сміливо дивитися вперед та будувати плани на майбутнє. 
Розпочинаємо публікувати статті з історії Близнюківського району. Запрошуємо до діалогу вас, шановні читачі. У разі, якщо ви маєте цікаві матеріали щодо невідомих або забутих сторінок історії чи розповіді про непересічних жителів району, - зробіть цю інформацію доступною широкому загалу, передавши її в редакцію  газети «Нове життя», яка всі роки становлення Близнюківщини була та залишається часописом рідного краю.

Територія сучасного Близнюківського району в різні часи входила до різних адміністративних одиниць:

X-XIII ст. мешкали кочівники печеніги та половці;
середина XIV – XVI ст. – улус Джучи (Золота орда), проходив Муравський шлях; середина XVI – I пол. XVII ст.- землі розташовувались на межі Московської Держави, Запорожжя та Кримського Ханства;
XVIII ст. – територія Запорожжя;
1709-1775 рр. – Орільська та Самарська Паланки Запорізької Січі;
з кінця XVIII ст. входила до складу Катеринославського намісництва (1784-1796);
Новоросійської губернії (1796-1802);
Катеринославської губернії (1802-1917);
Азовська земля УНР (березень-квітень 1918);
Катеринославська губернія (квітень-грудень 1918 р. Українська Гетьманська Держава); Катеринославська губернія (1919-1923 рр. у складі УРСР);
Павлоградська округа (1923-1926);
Дніпропетровська округа (1926-1930);
Харківська область (1932 - 1941); 
Зона німецької військової адміністрації (1941-1943);
Харківська область (1943 – і до цього часу).

За Петра I адміністративний поділ території проходив за принципом наявності природних меж - річок. Діяв цей розподіл до Катерини II, коли на території Російської імперії, згідно з її волею, відбулося скорочення губернських одиниць. Але і цей розподіл не базувався ні на етнічному, ні на промислово - виробничому принципах.
На початку XIX ст. сформувалася схема: центр - губернія - повіт - волость. Адміністративно - територіальні одиниці всіх трьох рівнів (губернія, повіт, волость) були розподілені нерівномірно, ні за площею, ні за густотою населення, яке там проживало. Після реформ Олександра II у 1860-х рр. Російська імперія стала на новий - капіталістичний етап розвитку.
Управління величезною країною з одного центру в нових економічних і політичних умовах було вже не раціональним, оскільки центральна влада не була в змозі детально розібратися в потребах кожної окремо взятої губернії - отже, назріла необхідність в земській реформі (1864 р). Тобто в тому, щоб обрані від всіх верств населення компетентні і зацікавлені в розвитку території люди приступили до діяльності. До другої половини XIX ст. Російська імперія мала досить міцні традиції розвитку самоврядування. За своєю суттю це були, переважно, патріархальні станові і без виборчих форм самоврядування. В основу земської реформи були покладені два нових принципи – безстановість і  виборність.
На території сучасної Близнюківщини, яка входила до складу Павлоградського повіту Катеринославської губернії, було три волості: Рудаївська, Добровільська та Самійлівська. Північна частина сучасного району входила до складу Харківської губернії Ізюмського повіту, села, відповідно, до Данилівської та Мечебилівської волості.  
Новими органами місцевого самоврядування після земської реформи були земства, а їх розпорядчими органами стали земські збори: в повіті повітові, в губернії губернські (у волості земства не створювалися). Вибори в повітові земські збори проводилися на основі майнового цензу.

Усі виборці були розділені на 3 курії:

1) повітових хліборобів;
2) міських виборців;
3) виборних від сільських товариств.

У їхнє завдання входило вирішення питань місцевого самоврядування, земства наділялися правом видавати обов’язкові для населення постанови, обкладати його зборами. Але для ефективного здійснення таких повноважень потрібно було мати владу.
Ситуацію не змінило Положення про губернські і повітові земські установи 1890 р. Хоча земські установи стали розглядатися як частина державного управління, і служба на земських посадах прирівнювалася до державної.

У систему Земських установ входили:

- виборчі з’їзди (їхнім завданням було: раз в три роки визначати склад корпусу повітових гласних);
- повітові і губернські земські збори (розпорядчі органи);
- губернські та повітові земські управи (виконавчі органи).

Повітові управи в період між сесіями зборів управляли майном земства і «взагалі господарством губернії або повіту», керуючись у своїй діяльності рішеннями земських зборів. Законодавство передбачало перелік обов’язків управ, в тому числі їх щорічний звіт перед зборами.
Діяльність управи здійснювалася невеликим числом виборних земських службовців (3-6 осіб). Основну роботу, пов’язану з керуванням і розвитком галузей земського господарства здійснювали наймані земські службовці (медики, вчителі, агрономи, статисти та ін.). Для контролю за особливо важливими напрямками діяльності управи могли призначити комісії, до складу якої входили голосні і наймані службовці.
Доходи земських установ складалися з губернського земського збору, що є, по суті, місцевим державним податком. Його доповнювали цільові дотації держави.
Управи були повноправними представниками земства губернії або повіту. Вони могли купувати і відчужувати майно, укладати договори, вступати в переговори з контрагентами, пред’являти цивільні позови, відповідати на суді. Договори, укладені управою, мали обов’язкову силу для земства, яке несло відповідальність за всіма зобов’язаннями, незалежно від того, чи минув строк повноважень прийнятих їх на себе управою.
Життєдіяльність земств забезпечувалася їх підмінним самоврядуванням. У земській системі не було центрального органу. Земства самі формували свої керівні органи, самі виробляли структуру управління, самі визначали основні напрямки своєї діяльності. Життєдіяльність земств забезпечувалася також їх самофінансуванням і штатом високопрофесійних і компетентних працівників.
У волостях і окремих сільських поселеннях створювалися органи сільського самоврядування. Волость виникла  ще в XI столітті як адміністративно - територіальна одиниця в результаті розвитку сільських громад. При Російській імперії підрозділ повіту, а з 1861 року — одиниця станового селянського самоврядування.
Органами волосного управління були волосні збори, волость, волосний старшина, волосний писар та ін. посадові особи. Волосні збори складалися з селян, які обиралися від кожного сільського товариства по одному з 10 дворів. На волосних зборах посадові особи волості, волосний суд; вирішувалися господарські та загальні питання.
Волосне управління складалося з волосного старшини, сільських старост, було дорадчим органом при волосному старшині. Волосний старшина був виконавчим органом, який виконував рішення волосних зборів, вимоги земських начальників, судових слідчих і поліції.
Після реорганізації, проведеної в результаті Установи про управління державним майном від 30 квітня 1838р., основними суб’єктами селянського самоврядування стали волосні збори, волость і волосна управа. Це дозволило більш суворо диференціювати функції окремих інститутів самоврядування. Одночасно з цим засновувався такий суб’єкт як сільське господарство. Воно створювалося в кожному великому селищі і мало повноваження вирішувати широке коло питань місцевого значення, в тому числі народообчислення, контроль за справами віруючих, охорона громадського порядку, безпека осіб та майна, паспортний контроль, лікарський благоустрій, народне продовольство, протипожежні заходи, управління господарством сільських товариств, збір податків, виконання повинностей. Сільська громада обирала посадових осіб сільського самоврядування - старшин, сотник, десятник, доглядачів магазинів, складальників податей, а також сільську управу.
Органами сільської громади були сільські збори і сільський староста. На сільських зборах обиралися посадові особи - сільський староста, збирач податків, сільський писар та інші; заслуховувалися звіти про їхню роботу, встановлювалися мирські збори, вирішувалися інші господарські питання.
Органами нагляду за селянським самоврядуванням були земські дільничні начальники, призначені Положенням від 12 липня 1889 року вони мали судові та адміністративні функції. Земські начальники призначалися за спільним поданням губернатора і губернського предводителя дворянства, міністром внутрішніх справ. Земські начальники контролювали органи сільського самоврядування, затверджували волосних старост, могли зміщувати інші посадові особи. Повітові з’їзди земських дільничних начальників збиралися під головуванням предводителя дворянства.
Після скасування кріпосного права, проведення інших реформ 60 - 70-х років XIX століття волосні управи перетворилися на джерело, звідки селяни черпали все необхідне для громадського і сімейного побуту - закони, акти, інструкції, виписки.
Разом з тим, селяни не хотіли брати участь в органах самоврядування. Оскільки виконання управлінських функцій оплачувалися мало, селяни ставилися до виборних посад як до натуральної повинності. Відрив сільських урядників від господарства приносив їм значний збиток. Виконання своїх обов’язків десяцьких, сотників, старшин селянами, нерідко оцінювалося як служба, яка «не давала ніякої поваги і достатку»... 

За історичними матеріалами підготував Михайло ВОЛКОВ
Продовження в наступному номері

30.05.2020
Поділитися в соц.мережах.


ПОВЕРНУТИСЯ НАЗАД


25.05.2020 | Перегляди. 127 | Категорiя: Новини району

Щорічно у травні українські працівники банківських установ відзначають своє професійне свято. Таким чином держава прагне підкреслити важливу роль банківської системи і значний внесок банківських працівників у розвиток економіки України та забезпечення її фінансової стабільності.На території Близнюківського району функціонують лише три відділення різних банків, ...
25.05.2020 | Перегляди. 67 | Категорiя: Новини району

У Близнюківському Будинку дитячої та юнацької творчості  завершився  районний конкурс дитячої  творчості «Жива вода - Дельта», в якому дистанційно брали участь 13 учнів із різних закладів освіти району. Діти надали 22 роботи в таких категоріях: «Підводна фотографія», «Конкурс фотографій на тему «Жива вода»,  «Конкурс малюнків», «Декоративно-прикладне ...

23.05.2020 | Перегляди. 17 | Категорiя: Новини селища

Комунальники дбають про квітучі петунії, нещодавно висаджені випускниками Близнюківського ліцею, і накривають їх агроплівкою, щоб захистити від можливих заморозків.





19.05.2020 | Перегляди. 22 | Категорiя: Новини селища

Учні 11Б класу Близнюківського ліцею (класний керівник Лариса Куц), одягнувши маски, озброїлися лопатами і граблями і таки не залишили клумби, які вони створювали в минулому році на центральній вулиці Близнюків. Вправно, дружно та весело діти працюють, щоб рідне селище розквітло, даруючи естетичну насолоду і місцевим жителям, і гостям. Традиційно спонсором виступає ...