Нове життя СІМНАДЦЯТЬ МИТТЄВОСТЕЙ ІСТОРІЇ СТАНЦІЇ БЛИЗНЮКИ.
:

СІМНАДЦЯТЬ МИТТЄВОСТЕЙ ІСТОРІЇ СТАНЦІЇ БЛИЗНЮКИ.



23 грудня 1869 року (за старим стилем) було відкрито постійний рух Курсько-Харково-Азовською залізницею. Станція Надеждине вказаної залізниці, сучасна станція Близнюки Донецької залізниці, була одним із перших тарифних вантажних і пасажирських роздільних пунктів на лінії Лозова – Слов’янськ. 
Щодо походження обох назв станції існують декілька версій, зупинимося на основних. Стара – пов’язана із назвою найближчого великого власницького сільця Надеждине, яке, щоправда, знаходилося на значному віддаленні від станції. Нова – із невеличким хутором, який знаходився поряд зі станцією. Поряд із хутором були степові кургани, схожі один на одного, - Близнюки, - які й дали сучасну назву станції та пристанційному селищі. Українська Вікіпедія пов’язує перейменування станції із пожежею 1903 року, в результаті якої стара станційна будівля згоріла, а нова була на неї схожа, немов «сестра-близнючка». Втім, перейменування відбулося 1 травня 1898 року. Дійсно: у «Вказівнику пасажирських сполучень» на 1897 року станція вказана зі старою назвою, а на літо 1898 року – уже із новою. Можливо, перейменування пов’язане задля уникнення подальшої плутанини: щоби залізничну станцію не плутали із сільцем Надеждине.

Станція була одразу ж відкрита для пасажирського сполучення. За станом на 1871-1873 роки, тут зупинялися 2 пари потягів у сполученні Курськ – Ростов із пасажирськими вагонами: поштові № 1 із вагонами I і II класу, а також пасажирські № 51 із вагонами II і III класу. В 1875-1879 роках потягів було вже три пари: дві – пасажирських, № 1 – із вагонами I і II класу, № 2 – із вагонами I, II і III класу, та одна – товаро-пасажирських, № 21 із вагонами III класу. З  1882 по 1884 рік пара потягів № 2 – вже у категорії поштових, а у складі товаро-пасажирських потягів уже фігурують вагони I, II і III класів. 
Втім, націоналізація Курсько-Харково-Азовської залізниці та передача ділянки колії Лозова – Слов’янськ до складу Курсько-Харково-Севастопольської залізниці наклали свій відбиток і на розклад руху пасажирських потягів у даному напрямі. В період з 1893 по 1894 рік по станції Надеждине зупинялися лише 2 пари потягів із пасажирськими вагонами: поштових 3/4 та товаро-пасажирських № 5/6, - обидві із вагонами I, II і III класів. У 1897 році замість пари товаро-пасажирських потягів указана пара пасажирських потягів № 7/8. У 1898 році, коли станції Надеждине привласнили назву Близнюки, пасажирські потяги перевели до категорії товаро-пасажирських, але кількість пар не збільшили. 

Як бачимо, «оптимізація пасажирського сполучення» відбувалася і в дореволюційний період. Як і зараз, сто років тому пасажирські перевезення були збитковими, і залізниці проектувалися в першу чергу для вантажного сполучення. Мали місце навіть прецеденти проектування виключно вантажних залізниць (наприклад, проект Гірничопромислової залізниці в напрямі Слов’янськ – Санкт-Петербург, складений у 1901-1902 роках інженером І.Табурно). Так намагалися скоротити експлуатаційні витрати на функціонування залізниць. 

Щодо станції Надеждине-Близнюки, в перші роки експлуатації вантажообіг її був невеликим. За станом на 1892 рік, станція Надеждине відправила 280 тис. пудів і прийняла 40 тис. пудів вантажів малої швидкості (1 пуд≈16,4 кг), тобто її вантажообіг не перевищував 5,3 тис. т. Станція відправила 168 тис. пудів пшениці, 81 тис. пудів ячменю, 24 тис. пудів вівсу, 7 тис. пудів жита, 1 тис. пудів борошна; прийняла 35 тис. пудів вугілля, 2 тис. пудів лісоматеріалів, 2 тис. пудів солі, 1 тис. пудів пшениці. Приблизно на такій позначці вантажообіг станції тримався до початку ХХ столліття.
З 1903 року вантажообіг станції Близнюки почав стрімко зростати, і вже в 1903 році станція відправила 361 тис. пудів, а прийняла 26 тис. пудів вантажів малої швидкості. Серед відправлених вантажів: пшениця – 256 тис. пудів, ячмінь – 58 тис. пудів, овес – 24 тис. пудів, жито – 20 тис. пудів, борошно – 3 тис. пудів. Прибуття товарів: лісоматеріали – 15 тис. пудів, вугілля – 10 тис. пудів, пшениця – 1 тис. пудів. На станції було обладнано «скотинячу платформу» - вантажну платформу для «посадки-висадки» на вантажні потяги худоби. Причому, худоба відправлялася та прибувала не лише у села і хутори Павлоградського повіту Катеринославської губернії, але й сусіднього Ізюмського повіту Харківської губернії. Приблизно в цей час починається укладка другої колії на ділянці Лозова – Слов’янськ. 

В 1911 році вантажообіг станції Близнюки становив 1663 тис. пудів за відправленням і 222 тис. пудів за прибуттям вантажів малої швидкості, тобто 30,9 тис. т за рік разом. Відправлення: пшениця – 1339 пудів, ячмінь – 286 тис. пудів, жито – 28 тис. пудів, овес – 7 тис. пудів, будматеріали – 2 тис. пудів, борошно – 1 тис. пудів. Прибуття: лісоматеріали – 124 тис. пудів, вугілля – 78 тис. пудів, борошно – 7 тис. пудів, сіль – 4 тис. пудів, гас – 3 тис. пудів, дрова – 3 тис. пудів, пшениця – 2 тис. пудів, нафта – 1 тис. пудів. У 1914 році прибуття вугілля збільшилося до «психологічної позначки» 100 пудів, а відправлення борошна – до 327 тис. пудів, висівки – до 114 тис. пудів. Отже, станція Близнюки до революції мала переважно сільськогосподарське призначення. 

Збільшення вантажообігу напряму Лозова – Слов’янськ «причепом» потягло за собою збільшення тут пасажирообігу, і як наслідок – кількості пар пасажирських потягів. За станом на 1907 рік, станцію Близнюки прослідували із зупинкою 4 пари потягів із пасажирськими вагонами: поштові № 3/4, пасажирські № 7/8, 9/10, а також товаро-пасажирські № 11/12, - усі з вагонами I, II і III класу. Тобто, обсяги пасажирського руху на початку ХХ століття збільшилися удвічі в порівнянні із 90-ми роками XIX століття.

В 1911 році пасажирських потягів було вже 5 пар: поштові № 3р/4р у сполученні Харків – Ростов із вагонами I, II і III класу із безпересадочними вагонами II і III класу Катеринослав – Луганськ; пасажирські № 7р/8р Санкт-Петербург – Ростов із безпересадочними вагонами Санкт-Петербург – Баку – Тифліс I, II і III класу; № 9р/10р Харків – Ростов, вагони I, II і III класу, із безпересадочними вагонами I і II класу сполученням Харків – Маріуполь; пасажирські № 11р/12р Харків – Ростов із безпересадочними вагонами Полтава – Ростов I, II і III класу; товаро-пасажирські № 93/94 Харків – Микитівка із вагонами IV класу (тобто, за вартістю проїзду – аналог приміського потягу).

В 1917 році по станції Близнюки робили зупинку наступні потяги: поштові №3р/4р у сполученні Харків – Ростов із вагонами I, II і III класу із безпересадочними вагонами II і III класу Катеринослав – Луганськ, III класу Харків – Караванна (район сучасного міста Донецьк) та літніми безпересадочними вагонами Москва – Новоросійськ і Москва – Тонельна II і III класу; швидкі № 5р/6р Петроград – Ростов із групами вагонів Петроград – Туапсе II і III класу, Петроград – Владикавказ I і II класу, Петроград – Новоросійськ III класу, Петроград – Мінеральні Води II і III класу, Петроград – Тифліс III класу; пасажирські № 13р/14р Харків – Ростов, вагони I, II і III класу, із безпересадочними вагонами I і II класу сполученням Харків – Маріуполь; товаро-пасажирські № 93/94 Харків – Микитівка із вагонами IV класу. То ж, за рахунок використання вагонів безпересадочного сполучення до революції досягали досить широкої географії пасажирського сполучення, в тому числі – від станції Близнюки, при мінімальній кількості пар пасажирських потягів. 



Після збройного конфлікту 1917-1921 років обсяги пасажирського руху ділянкою залізниці Слов’янськ – Лозова були мінімальними, - спочатку вони не перевищували 1 пари потягів із можливістю проїзду в них пасажирів на добу. Так, станом на зиму 1922-1923 років, по станції Близнюки щоденно зупинялися змішані потяги № 81/82 Дебальцеве – Лозова із «пристосованими безплацкартними товарними вагонами» («теплушками»). Приміські потяги зі Слов’янська у Лозівському напрямі доходили лише до Барвінкового- Гаврилівки, а від Лозової – ходили виключно до Панютиного. 

У 1925 році змішаним потягам присвоїли категорію пасажирсько-товарних, а вагони для пасажирів замінили на жорсткі плацкартні. 

В 1928 році на напрямі  Лозова – Слов’янськ курсувало 3 пари пасажирських потягів, але по Близнюках зупинялися лише поштові потяги №3л/4л Київ – Звєрєво (вузлова станція на ході Воронеж – Ростов) із м’якими і жорсткими вагонами. У 1929 році пасажирських потягів, що зупинялися по Близнюках, було вже 2 пари: поштові двогрупні № 51/52 Київ – Звєрєво і Москва – Маріуполь із м’якими і жорсткими вагонами, а також пасажирсько-товарні № 86/87 Лозова – Краматорська із жорсткими вагонами. Такі обсяги пасажирського сполучення зберігалися до 1931 року, хоча ще у 1930 році пасажирсько-товарні потяги із зупинкою по Близнюках були замінені пасажирськими.
Взимку 1932-1933 років по станції Близнюки робили зупинку 4 пари потягів із можливістю проїзду пасажирів: пасажирські №№ 37/38 Шепетівка – Баку із безпересадочними вагонами до Тифліса, - жорсткі та м’які вагони, 45/46 Москва – Маріуполь із жорсткими вагонами, 51/52 Лозова – Дебальцеве із жорсткими вагонами; поштові № 91/92 Київ – Звєрєво із жорсткими вагонами. Це була максимальна кількість пар потягів із зупинкою по Близнюках за довоєнний період. До 1941 року кількість пар потягів із зупинкою по станції Близнюки коливалися в межах 2-3 на добу. Між 1937 і 1940 роками по станції Близнюки відкрився буфет із холодними закусками…

Пасажирські потяги зупинялися по станції Близнюки навіть у період окупації України військами Німеччини та її союзниками (1941-1943). Багато краєзнавців свідомо не порушують питання роботи залізниці періоду окупації, або обходяться загальними формулюваннями радянської історіографії. Але навіть у той складний час життя на східній Україні було досить багатогранним, неоднозначним. За станом на серпень 1942 року, по Близнюках зупинявся пасажирський потяг № 3356/3357 Слов’янськ – Харків, він же – єдиний на напрямі Слов’янськ – Лозова. 

Після звільнення Харківщини від німецьких військ, було призначено товарні потяги із причепленням до них пасажирських вагонів (тобто, вони могли призначатися не кожен день) у сполученні Лозова – Дубове, одна пара на добу.

В 1946 році по станції Близнюки зупинялися швидкі потяги № 13/14 Москва – Тбілісі із вагоном-рестораном, спальними вагонами, м’якими і жорсткими плацкартними вагонами, а також №№ 21/22, 23/24 і 25/26 Москва – Сочі. Перший потяг у сполученні Москва – Сочі був щоденним і в його складі були вагон-ресторан, спальні вагони, м’які й жорсткі плацкартні вагони. Останні два – додаткові, один призначався влітку чотири рази на тиждень, другий – тричі на тиждень, і в них не було вагонів-ресторанів та спальних вагонів. 

Вочевидь, із другої половини 40-х – середини 50-х років налагоджується курсування приміських потягів у сполученні Краматорськ – Близнюки та Дубове – Лозова. У склад приміських потягів Краматорськ – Близнюки включалися 13 чотириосних вагонів. У складі потягів Лозова – Дубове Південної залізниці були 8 двохосних вагонів довоєнного зразку. Донецька залізниця також призначала приміські потяги Дубове – Лозова у нещоденному обороті, та включала в них вагони «які є під рукою». Зазвичай, склади приміських потягів були під паровозами СУ, хоча тут могли бути будь-які інші паровози. 

В 1959 році по станції Близнюки робили зупинку швидкий потяг № 38 Сочі – Кисловодськ – Мінськ (із безпересадочними вагонами до Риги, Вільнюса, Таллінна, Калінінграда; у зворотному напрямі – прослідував станцію без зупинок), пасажирські потяги (в обох напрямках) №№ 53/54 Москва – Грозний – Махачкала (раз на два дні, безпересадочні вагони до Нальчика), 91/92 Харків – Ростов (щоденно), 95/96 Львів – Луганськ (щоденно), а також приміські потяги Близнюки – Краматорськ (по 2-3 рейси на добу) і Дубове – Лозова (5-8 пар на добу).

Через 10 років тут з’явився приміський (місцевий) дизель-потяг Лозова – Іловайськ через Красноармійськ. Але це – вже зовсім інша історія…


Павло   БЕЛИЦЬКИЙ
ГО «НІКО «Спадщина»


18.01.2020
Поділитися в соц.мережах.


ПОВЕРНУТИСЯ НАЗАД


18.01.2020 | Перегляди. 4 | Категорiя: Новини району

Керуючись ст. 101 Конституції України, ст. ст. 17, 22 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» цього дня Представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в східних областях Сергій Красноперов та перший заступник голови Близнюківської районної державної адміністрації Василь Протасов у складі відповідної комісії здійснили ...
17.01.2020 | Перегляди. 8 | Категорiя: Новини району

16 січня 2020 року заступник директора – начальник відділу надання соціальних послуг у Близнюкіському районі Лозівського МРЦЗ Олена Жерноклєєва та завідувач сектору взаємодії з роботодавцями Раїса Незбрицька провели робочу зустріч з директором ПСП «Тернівка» Арсланом Агаєвим. В ході зустрічі було акцентовано увагу на перевагах співпраці з центром зайнятості, ...

17.01.2020 | Перегляди. 8 | Категорiя: Новини селища

19 січня у Близнюках на ставу буде облаштовано місце для купання бажаючих.
О 13.30 протоієрей Свято-Іллінського храму о.Олексій проведе традиційне освячення води.
Задля зручності громадян місцева влада на березі встановить для жінок, які пірнатимуть у крижану купіль, автобус, а для чоловіків - будку з обігрівом.
Також «моржі» після купання зможуть отримати ...



14.01.2020 | Перегляди. 18 | Категорiя: Новини селища

13 січня, з привітаннями із різдвяними святами та поздоровити до колективів районної державної адміністрації та районної ради завітали учні та вихователі Близнюківської музичної дитячої школи під керівництвом Івана Скотника та Ольги Шабуліної.Діти разом із педагогами при змістовному філологічному та музичному супроводі створили святковий настрій присутнім ...