Нове життя СІМНАДЦЯТЬ МИТТЄВОСТЕЙ ІСТОРІЇ СТАНЦІЇ БЛИЗНЮКИ.
:

СІМНАДЦЯТЬ МИТТЄВОСТЕЙ ІСТОРІЇ СТАНЦІЇ БЛИЗНЮКИ.



23 грудня 1869 року (за старим стилем) було відкрито постійний рух Курсько-Харково-Азовською залізницею. Станція Надеждине вказаної залізниці, сучасна станція Близнюки Донецької залізниці, була одним із перших тарифних вантажних і пасажирських роздільних пунктів на лінії Лозова – Слов’янськ. 
Щодо походження обох назв станції існують декілька версій, зупинимося на основних. Стара – пов’язана із назвою найближчого великого власницького сільця Надеждине, яке, щоправда, знаходилося на значному віддаленні від станції. Нова – із невеличким хутором, який знаходився поряд зі станцією. Поряд із хутором були степові кургани, схожі один на одного, - Близнюки, - які й дали сучасну назву станції та пристанційному селищі. Українська Вікіпедія пов’язує перейменування станції із пожежею 1903 року, в результаті якої стара станційна будівля згоріла, а нова була на неї схожа, немов «сестра-близнючка». Втім, перейменування відбулося 1 травня 1898 року. Дійсно: у «Вказівнику пасажирських сполучень» на 1897 року станція вказана зі старою назвою, а на літо 1898 року – уже із новою. Можливо, перейменування пов’язане задля уникнення подальшої плутанини: щоби залізничну станцію не плутали із сільцем Надеждине.

Станція була одразу ж відкрита для пасажирського сполучення. За станом на 1871-1873 роки, тут зупинялися 2 пари потягів у сполученні Курськ – Ростов із пасажирськими вагонами: поштові № 1 із вагонами I і II класу, а також пасажирські № 51 із вагонами II і III класу. В 1875-1879 роках потягів було вже три пари: дві – пасажирських, № 1 – із вагонами I і II класу, № 2 – із вагонами I, II і III класу, та одна – товаро-пасажирських, № 21 із вагонами III класу. З  1882 по 1884 рік пара потягів № 2 – вже у категорії поштових, а у складі товаро-пасажирських потягів уже фігурують вагони I, II і III класів. 
Втім, націоналізація Курсько-Харково-Азовської залізниці та передача ділянки колії Лозова – Слов’янськ до складу Курсько-Харково-Севастопольської залізниці наклали свій відбиток і на розклад руху пасажирських потягів у даному напрямі. В період з 1893 по 1894 рік по станції Надеждине зупинялися лише 2 пари потягів із пасажирськими вагонами: поштових 3/4 та товаро-пасажирських № 5/6, - обидві із вагонами I, II і III класів. У 1897 році замість пари товаро-пасажирських потягів указана пара пасажирських потягів № 7/8. У 1898 році, коли станції Надеждине привласнили назву Близнюки, пасажирські потяги перевели до категорії товаро-пасажирських, але кількість пар не збільшили. 

Як бачимо, «оптимізація пасажирського сполучення» відбувалася і в дореволюційний період. Як і зараз, сто років тому пасажирські перевезення були збитковими, і залізниці проектувалися в першу чергу для вантажного сполучення. Мали місце навіть прецеденти проектування виключно вантажних залізниць (наприклад, проект Гірничопромислової залізниці в напрямі Слов’янськ – Санкт-Петербург, складений у 1901-1902 роках інженером І.Табурно). Так намагалися скоротити експлуатаційні витрати на функціонування залізниць. 

Щодо станції Надеждине-Близнюки, в перші роки експлуатації вантажообіг її був невеликим. За станом на 1892 рік, станція Надеждине відправила 280 тис. пудів і прийняла 40 тис. пудів вантажів малої швидкості (1 пуд≈16,4 кг), тобто її вантажообіг не перевищував 5,3 тис. т. Станція відправила 168 тис. пудів пшениці, 81 тис. пудів ячменю, 24 тис. пудів вівсу, 7 тис. пудів жита, 1 тис. пудів борошна; прийняла 35 тис. пудів вугілля, 2 тис. пудів лісоматеріалів, 2 тис. пудів солі, 1 тис. пудів пшениці. Приблизно на такій позначці вантажообіг станції тримався до початку ХХ столліття.
З 1903 року вантажообіг станції Близнюки почав стрімко зростати, і вже в 1903 році станція відправила 361 тис. пудів, а прийняла 26 тис. пудів вантажів малої швидкості. Серед відправлених вантажів: пшениця – 256 тис. пудів, ячмінь – 58 тис. пудів, овес – 24 тис. пудів, жито – 20 тис. пудів, борошно – 3 тис. пудів. Прибуття товарів: лісоматеріали – 15 тис. пудів, вугілля – 10 тис. пудів, пшениця – 1 тис. пудів. На станції було обладнано «скотинячу платформу» - вантажну платформу для «посадки-висадки» на вантажні потяги худоби. Причому, худоба відправлялася та прибувала не лише у села і хутори Павлоградського повіту Катеринославської губернії, але й сусіднього Ізюмського повіту Харківської губернії. Приблизно в цей час починається укладка другої колії на ділянці Лозова – Слов’янськ. 

В 1911 році вантажообіг станції Близнюки становив 1663 тис. пудів за відправленням і 222 тис. пудів за прибуттям вантажів малої швидкості, тобто 30,9 тис. т за рік разом. Відправлення: пшениця – 1339 пудів, ячмінь – 286 тис. пудів, жито – 28 тис. пудів, овес – 7 тис. пудів, будматеріали – 2 тис. пудів, борошно – 1 тис. пудів. Прибуття: лісоматеріали – 124 тис. пудів, вугілля – 78 тис. пудів, борошно – 7 тис. пудів, сіль – 4 тис. пудів, гас – 3 тис. пудів, дрова – 3 тис. пудів, пшениця – 2 тис. пудів, нафта – 1 тис. пудів. У 1914 році прибуття вугілля збільшилося до «психологічної позначки» 100 пудів, а відправлення борошна – до 327 тис. пудів, висівки – до 114 тис. пудів. Отже, станція Близнюки до революції мала переважно сільськогосподарське призначення. 

Збільшення вантажообігу напряму Лозова – Слов’янськ «причепом» потягло за собою збільшення тут пасажирообігу, і як наслідок – кількості пар пасажирських потягів. За станом на 1907 рік, станцію Близнюки прослідували із зупинкою 4 пари потягів із пасажирськими вагонами: поштові № 3/4, пасажирські № 7/8, 9/10, а також товаро-пасажирські № 11/12, - усі з вагонами I, II і III класу. Тобто, обсяги пасажирського руху на початку ХХ століття збільшилися удвічі в порівнянні із 90-ми роками XIX століття.

В 1911 році пасажирських потягів було вже 5 пар: поштові № 3р/4р у сполученні Харків – Ростов із вагонами I, II і III класу із безпересадочними вагонами II і III класу Катеринослав – Луганськ; пасажирські № 7р/8р Санкт-Петербург – Ростов із безпересадочними вагонами Санкт-Петербург – Баку – Тифліс I, II і III класу; № 9р/10р Харків – Ростов, вагони I, II і III класу, із безпересадочними вагонами I і II класу сполученням Харків – Маріуполь; пасажирські № 11р/12р Харків – Ростов із безпересадочними вагонами Полтава – Ростов I, II і III класу; товаро-пасажирські № 93/94 Харків – Микитівка із вагонами IV класу (тобто, за вартістю проїзду – аналог приміського потягу).

В 1917 році по станції Близнюки робили зупинку наступні потяги: поштові №3р/4р у сполученні Харків – Ростов із вагонами I, II і III класу із безпересадочними вагонами II і III класу Катеринослав – Луганськ, III класу Харків – Караванна (район сучасного міста Донецьк) та літніми безпересадочними вагонами Москва – Новоросійськ і Москва – Тонельна II і III класу; швидкі № 5р/6р Петроград – Ростов із групами вагонів Петроград – Туапсе II і III класу, Петроград – Владикавказ I і II класу, Петроград – Новоросійськ III класу, Петроград – Мінеральні Води II і III класу, Петроград – Тифліс III класу; пасажирські № 13р/14р Харків – Ростов, вагони I, II і III класу, із безпересадочними вагонами I і II класу сполученням Харків – Маріуполь; товаро-пасажирські № 93/94 Харків – Микитівка із вагонами IV класу. То ж, за рахунок використання вагонів безпересадочного сполучення до революції досягали досить широкої географії пасажирського сполучення, в тому числі – від станції Близнюки, при мінімальній кількості пар пасажирських потягів. 



Після збройного конфлікту 1917-1921 років обсяги пасажирського руху ділянкою залізниці Слов’янськ – Лозова були мінімальними, - спочатку вони не перевищували 1 пари потягів із можливістю проїзду в них пасажирів на добу. Так, станом на зиму 1922-1923 років, по станції Близнюки щоденно зупинялися змішані потяги № 81/82 Дебальцеве – Лозова із «пристосованими безплацкартними товарними вагонами» («теплушками»). Приміські потяги зі Слов’янська у Лозівському напрямі доходили лише до Барвінкового- Гаврилівки, а від Лозової – ходили виключно до Панютиного. 

У 1925 році змішаним потягам присвоїли категорію пасажирсько-товарних, а вагони для пасажирів замінили на жорсткі плацкартні. 

В 1928 році на напрямі  Лозова – Слов’янськ курсувало 3 пари пасажирських потягів, але по Близнюках зупинялися лише поштові потяги №3л/4л Київ – Звєрєво (вузлова станція на ході Воронеж – Ростов) із м’якими і жорсткими вагонами. У 1929 році пасажирських потягів, що зупинялися по Близнюках, було вже 2 пари: поштові двогрупні № 51/52 Київ – Звєрєво і Москва – Маріуполь із м’якими і жорсткими вагонами, а також пасажирсько-товарні № 86/87 Лозова – Краматорська із жорсткими вагонами. Такі обсяги пасажирського сполучення зберігалися до 1931 року, хоча ще у 1930 році пасажирсько-товарні потяги із зупинкою по Близнюках були замінені пасажирськими.
Взимку 1932-1933 років по станції Близнюки робили зупинку 4 пари потягів із можливістю проїзду пасажирів: пасажирські №№ 37/38 Шепетівка – Баку із безпересадочними вагонами до Тифліса, - жорсткі та м’які вагони, 45/46 Москва – Маріуполь із жорсткими вагонами, 51/52 Лозова – Дебальцеве із жорсткими вагонами; поштові № 91/92 Київ – Звєрєво із жорсткими вагонами. Це була максимальна кількість пар потягів із зупинкою по Близнюках за довоєнний період. До 1941 року кількість пар потягів із зупинкою по станції Близнюки коливалися в межах 2-3 на добу. Між 1937 і 1940 роками по станції Близнюки відкрився буфет із холодними закусками…

Пасажирські потяги зупинялися по станції Близнюки навіть у період окупації України військами Німеччини та її союзниками (1941-1943). Багато краєзнавців свідомо не порушують питання роботи залізниці періоду окупації, або обходяться загальними формулюваннями радянської історіографії. Але навіть у той складний час життя на східній Україні було досить багатогранним, неоднозначним. За станом на серпень 1942 року, по Близнюках зупинявся пасажирський потяг № 3356/3357 Слов’янськ – Харків, він же – єдиний на напрямі Слов’янськ – Лозова. 

Після звільнення Харківщини від німецьких військ, було призначено товарні потяги із причепленням до них пасажирських вагонів (тобто, вони могли призначатися не кожен день) у сполученні Лозова – Дубове, одна пара на добу.

В 1946 році по станції Близнюки зупинялися швидкі потяги № 13/14 Москва – Тбілісі із вагоном-рестораном, спальними вагонами, м’якими і жорсткими плацкартними вагонами, а також №№ 21/22, 23/24 і 25/26 Москва – Сочі. Перший потяг у сполученні Москва – Сочі був щоденним і в його складі були вагон-ресторан, спальні вагони, м’які й жорсткі плацкартні вагони. Останні два – додаткові, один призначався влітку чотири рази на тиждень, другий – тричі на тиждень, і в них не було вагонів-ресторанів та спальних вагонів. 

Вочевидь, із другої половини 40-х – середини 50-х років налагоджується курсування приміських потягів у сполученні Краматорськ – Близнюки та Дубове – Лозова. У склад приміських потягів Краматорськ – Близнюки включалися 13 чотириосних вагонів. У складі потягів Лозова – Дубове Південної залізниці були 8 двохосних вагонів довоєнного зразку. Донецька залізниця також призначала приміські потяги Дубове – Лозова у нещоденному обороті, та включала в них вагони «які є під рукою». Зазвичай, склади приміських потягів були під паровозами СУ, хоча тут могли бути будь-які інші паровози. 

В 1959 році по станції Близнюки робили зупинку швидкий потяг № 38 Сочі – Кисловодськ – Мінськ (із безпересадочними вагонами до Риги, Вільнюса, Таллінна, Калінінграда; у зворотному напрямі – прослідував станцію без зупинок), пасажирські потяги (в обох напрямках) №№ 53/54 Москва – Грозний – Махачкала (раз на два дні, безпересадочні вагони до Нальчика), 91/92 Харків – Ростов (щоденно), 95/96 Львів – Луганськ (щоденно), а також приміські потяги Близнюки – Краматорськ (по 2-3 рейси на добу) і Дубове – Лозова (5-8 пар на добу).

Через 10 років тут з’явився приміський (місцевий) дизель-потяг Лозова – Іловайськ через Красноармійськ. Але це – вже зовсім інша історія…


Павло   БЕЛИЦЬКИЙ
ГО «НІКО «Спадщина»


01.06.2020
Поділитися в соц.мережах.


ПОВЕРНУТИСЯ НАЗАД


01.06.2020 | Перегляди. 2 | Категорiя: Новини району

29 травня 2020 року  в Близнюківському Будинку дитячої та юнацької творчості завершено конкурс малюнків на тему: «Світ очима дітей», серед учнів закладів загальної середньої освіти  району та вихованців Близнюківського БДЮТ, присвячений   Міжнародному дню захисту дітей. 




01.06.2020 | Перегляди. 2 | Категорiя: Новини району

Наприкінці листопада 2019 року до відділу надання соціальних послуг у Близнюківському районі Лозівського міськрайонного центру зайнятості за допомогою у пошуку роботи звернувся Ларін Сергій Анатолійович (на фото).Від початку звернення до служби зайнятості і до моменту працевлаштування безробітного супроводжував кар’єрний радник, який, після проведення первинного ...

01.06.2020 | Перегляди. 3 | Категорiя: Новини селища

На минулому тижні миролюбівський Бембі – дике козеня - змінило своє місце проживання. Оселитися у регіональному ландшафному парку «Фельдман ЕкоПарк» йому допоміг  головний ветлікар району Андрій Фурман.Ще зовсім маленьким, було йому десь кілька днів від народження, потрапило безпомічне козеня до жителів Миролюбівки. З любов’ю доглядали, зігрівали, попервах ...
23.05.2020 | Перегляди. 25 | Категорiя: Новини селища

Комунальники дбають про квітучі петунії, нещодавно висаджені випускниками Близнюківського ліцею, і накривають їх агроплівкою, щоб захистити від можливих заморозків.