Нове життя Історія одного ліхтаря
:

Історія одного ліхтаря


Поділитися в соц.мережах.


«Як же яскраво світять зорі, наче хто висипав їх з чарівного мішка, а місяць? Це і є чарівник, який ними керує», - як на диво, це були думки ліхтаря. Тієї ночі він не хотів спати, а коли надокучало безсоння, рахував зірки.

Цей дивний ліхтар з’явився у парку «Сент-Джеймс», коли навіть дерев там ще не було. Старий ліхтарник виготовив його перед смертю, вклав у нього останні сили і всю свою любов. З тих пір у ліхтаря була душа. Дні для нього пробігали одноманітно, але якось уночі до парку прийшов астроном, зручно вмостившись на лавці, що стояла поряд, почав рахувати зорі і записувати щось у блокнот.

Після того Ліхтар кожну ніч дивився на зоряне небо.  «Це Велика Ведмедиця, а це Мала, - сміявся він, бо був дуже задоволений своїми відкриттями. – Мабуть, зорі теж ліхтарі, але  дуже маленькі». Сонце виходило і заходило, місяць з’являвся і зникав. Дні летіли швидко, а Ліхтар мріяв про людське життя.

Якось восени незнайома йому дівчина сіла на лавку і розплакалася. Вона тримала в руці телефон і чогось чекала. Ліхтар спостерігав за нею з такою уважністю, з якою не дивився до цього часу ні на що. Дівчина витерла сльози, і в цю мить її мобільний задзеленчав. Вона говорила з кимось уже другу годину та тепер вже сміялася. Ліхтар дуже дивувався і навіть хотів щось сказати, але він був лише ліхтарем.

Раптом дівчина швидко звелася на ноги і кудись побігла. Минув рік і Ліхтар побачив її знову, вона йшла з якимось хлопцем під руку.
- Марто, ходімо на лавку, - сказав парубок, підводячи її до найближчого місця
- Ні, Дем’яне, я хочу на ту, - вказала вона на лаву поряд з нашим героєм

«Це вона! – сяйнуло в скляній голові  Ліхтаря. – Вона плакала і сміялася. Я її впізнав!»

Тим часом пара присіла , і парубок ніжно пригорнув кохану.

Відтоді молоді люди часто приходити на улюблене місце і залишатись тут до ночі, розповідаючи одне одному різні історії. А Ліхтар підсвічував для романтичності робив світло то яскравішим, то тьмянішим і помічав все більше цікавого. Він бачив, що люди – дивні істоти, уміють плакати, сміятися, кохати, бувають добрі і злі. Марта та Дем’ян були чудовими, вони кохали одне одного і , як виявилося пізніше, дівчина носила під серцем малюка.

Невдовзі у них народилась крихітна дитинка, яку вони катали у візочку. Тепер вони приходили до Сент-Джеймсу втрьох. Марта бавилася з дитиною, а тато майже весь час фотографував щасливу родину. На одне фото потрапив і наш Ліхтар. Минали роки, росла дитинка, і наш Ліхтар зрозумів, що це хлопчик. Він вмів грати у футбол, зривав на клумбі квіточки. Це було негарно, але Ліхтар дуже прикипів до цієї сім’ї і все пробачав. Так вони і жили…

Але одного разу сталось непередбачуване: Дем’ян вночі прийшов за руку з іншою дівчиною. Це було дивно, Ліхтар розсердився. «Він  що покинув Марту? Не може бути!» - крутилося в голові у нього. Тим часом Дем’ян з незнайомкою всілися на лавку і поцілувались. Це було занадто, тож Ліхтар одразу згас.
- Певне, лампочка перегоріла,- зауважив хлопець і підвівся
- Ходімо,- скомандувала незнайомка, звівшись на ноги.
І вони разом покрокували геть. Ліхтар так і стояв усю ніч, не вмикаючи світло і не засинаючи. А під ранок до парку прибігла Марта, плачучи і тримаючи в руках якусь дивну баночку з таблетками. Вона довго сиділа, вдивлялась у далечінь, а потім промовила: « Боже, допоможи, дай мені хоч якийсь знак». «Знак… знак, - крутилося в голові Ліхтаря,- авжеж!» Він моргнув світлом декілька разів і згас. Марта підняла голову і посміхнулась крізь сльози. «Так, звичайно», - вона витерла сльози, викинула пляшечку, яку досі тримала в руках, в смітник і покинула парк.

Осінь, зима, весна, літо, знову осінь… Дні почали плутатись у голові вже старого ліхтаря, його фарба обсипалася, стовпчик поржавів. А все тому, що вони, його сім’я, зникли. Роки минали, та їх не було. Люди приходили і йшли, діти народжувались і росли, лише старий Ліхтар непорушно стояв і сумував. Він більше не рахував зорі, не слухав пташок і… не вмикав світло. «Немає для кого», - думав він і продовжував сумувати.

Аж ось до парку прийшов чоловік, який привернув його увагу. Він був схожий на Дем’яна. «Це Марк, син Марти!» - здогадався Ліхтар. Чоловік ходив між деревами і щось шукав, наш герой блимнув світлом і цим привернув його увагу. Він підійшов ближче і дістав з кишені фотографію. Потім підняв її догори й примружив очі, ще мить і він розсміявся.

Ліхтар, хоч цього не було видно, теж сміявся. Це було те саме фото, яке багато років тому, зробив його батько. Марк, недовго думаючи, підійшов до нашого героя і обійняв його. Той був щасливий. Враз по-іншому засвітило сонце, по-іншому заговорили люди і світ заново ожив. Марк ще довго приходив один, а пізніше з дружиною і донькою. Він пофарбував ліхтарі і лавки. Життя почало налагоджуватись,  у Ліхтаря з’явилась нова сім’я . І, звичайно, своя нова історія…


Аксьонова Олеся
Дата публікації: 12.12.2019 | Перегляди. 277 | Коментарі. 0 | Категорія: Творча сторiнка

Коментарів поки що немає!

Ваше ім'я *
Ваш Email *

Сума цифр праворуч: код подтверждения



Останнi новини

25.05.2020 | Перегляди. 2 | Категорiя: Нашi бесiди

Україна увійшла у другий етап послаблення карантинних обмежень. З 25 травня дозволено поновити роботу дитячих садків із дотриманням низки санітарних вимог.  Рішення про відкриття дошкільних закладів кожна область має ухвалювати окремо, залежно від епідеміологічної ситуації.  Згідно із постановою уряду, до 22 червня в Україні діятиме адаптивний карантин, і в ...
25.05.2020 | Перегляди. 2 | Категорiя: Нашi бесiди

Верховною Радою України прийнято Закони України від 20 вересня 2019 року № 128-IX «Про внесення змін до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та інших законів України щодо детінізації розрахунків у сфері торгівлі та послуг» (далі – Закон № 128) та № 129-ІХ «Про внесення змін до Податкового ...

ПОВЕРНУТИСЯ НАЗАД



13.05.2020 | Перегляди. 26 | Категорiя: Культура

Під час проведення Дня пам'яті та примирення і 75 річниці Великої перемоги над нацизмом працівники відділу культури і районного Будинку культури провели величезну роботу. Окрім відеороликів, де були зняті вітання зі святом, саме 9 травня на привокзальній площі селища Близнюки відбувся аудіоконцерт " Пам'ятаємо - Перемагаємо".



04.05.2020 | Перегляди. 99 | Категорiя: Культура

Вже десять років на «Новому каналі» приваблює увагу телеглядачів українське розважальне шоу «Хто проти блондинок?», де 50 красунь змагаються за право вийти у фінал, змагаючись з головним гравцем (переважно - це чоловіки, знані в українському шоу-бізнесі). Серед цих красунь у одній із передач була і наша землячка Ірина Олексіївна Каменева.Дівчина  народилася у селі ...