Нове життя Майбутній автор детективних бестселерів
:

Майбутній автор детективних бестселерів


Поділитися в соц.мережах.




Знайомтеся, Аксьонова Олеся Андріївна - учениця 11Б класу Близнюківського ліцею. Навчившись писати, дівчинка почала робити перші спроби у літературній діяльності. Вірші, оповідання, нариси, казки, пізніше – філософські роздуми і, звичайно, твори про кохання – всі ці доробки вже є в творчому арсеналі випускниці ліцею. Зараз Олеся готує роботу для Малої академії наук, готується до зовнішнього незалежного оцінювання, мріє стати перекладачем і подорожувати по світу. Та головною мрією нашої юної талановитої землячки є написання детективу, сюжет якого вже частково Олеся сформувала.Сьогодні до вашої уваги, шановні читачі, один із творів Олесі Андріївни Аксьонової.



Безсмертний поцілунок

На вулиці було сонячно, але скрізь стояли калюжі після сильного нічного дощу. Була вже десята година, але місто, здавалося, тільки почало прокидатися. Марина йшла до коледжу, поринувши у свої думки, і разом з тим наспівувала пісню, почуту десь у магазині. Вона йшла і раділа, раділа тому, що вчора на дошці вступників відшукала своє ім’я. І після цього світ здавався їй веселим і яскравим. Несміливо увійшовши до аудиторії на свою першу пару, дівчина помітила ще одного хлопця, якого не було на вступних іспитах. Як виявилося пізніше, хлопця звали Олексієм. Через деякий час вони з Мариною здружилися. Він став часто проводжати її до гуртожитку і залишатися у неї на каву або чай. Дівчина й сама не помітила, як закохалася у цього гарного, чуттєвого і веселого хлопця. Просто поряд з ним вона почувалася у безпеці, а світ здавався сповненим щастям і теплом. Минуло декілька місяців… І ось нарешті Олексій запропонував стати його дівчиною. Марина відразу погодилася, бо вже точно знала: він той самий. Одного дня він запросив її на побачення у парк. Закохані йшли по містку, розмовляючи про майбутні екзамени, аж раптом Олексій взяв її за руку, повернув до себе і вони, не зважаючи на січневий мороз, застигли у поцілунку.
Пройшло чотири роки… Марина стояла на містку сама. І вже в котрий раз плакала. Вона знову згадала їхнє перше побачення, поцілунок і його клятву у вічному коханні, якої він не дотримав… Наступного ж дня він потрапив у страшну аварію. Олексій пролежав у лікарні 2 тижні, але проти смерті лікарі були безсилі. І ось вона знову стоїть і плаче, її волосся розвівається на вітрі, плаче і навіть не підозрює, що він, точніше його душа, стоїть поряд. Він теж плаче, але не через їх обірване кохання, а тому, що йому шкода Марини: навіть через чотири роки вона не може його забути. Вона відчуває його присутність , але не бачить коханого. Він обережно підходить до дівчини, обіймає її, і вони знову, як тоді, застигають у безсмертному поцілунку… Він, вона і вітер…

Чай з імбиром

Дощ і грім, я сиджу у хатині –
На вулиці просто річка.
Дім вже скоро потоне у зливі,
Догорає остання свічка.
Мені лячно від злого грому,
Він мов Зевс, що метає стріли,
Тож ховаюсь у теплій ковдрі
Й п'ю бабусин чай із імбиром.
Його смак і вода надворі
Мене враз повертають в дитинство,
Де сумні залізничні колії
Та бурхливе й натомлене місто.
Де нас дощ знаходив у полі,
Потім гнав-бо назад додому,
І ми всі: і здорові, і кволі  
       Бігли швидко, забувши утому.
У під'їздах будівель високих,
Дітьми ми ховалися часом  
       Чи у водах калюж глибоких  
             Ми стрибали цілісіньким класом.
Вдома ввечері била матуся,                                              
Як приходили з братом брудні,                                        
Ну а потім старенька бабуся
          Чай з імбиром варила мені.
Я писала тоді свої вірші
І про хмари, і про калюжі.
           (Вони звісно були тоді гірші)  
                       Та слова там були небайдужі...

Осінь, зливи , холодний вітер, 
Так було і так завжди буде.  
              А сердечко моє тендітне,  
                  Цю безодню води не забуде.

Чай з імбиром несе у дитинство,
Де найкращі я дні прожила,
Де у блискавці сірого міста,
Свою душу поета знайшла.

Муза

Розмалюю я стіни фарбами,
Обпишу їх дивними віршами,
Я без неї стала незграбою
І всі твори водночас погіршали.
Може, якось її образила?
Чи забула сказати "дякую"?
Тож вона коханням зневажила
І втекла від мене заплакана?
А у мене рими закінчились,
Допомоги знайти не вдається.
Ні фантазія, ні гармонія
Дресурі не піддається.
Я шукаю в душі підтримки,
Але також вона сумує,
Хоч надворі давно вже літо
Вона слів моїх теплих не чує.
Мізки й серце давно у відпустці
Та й до них достукатись важко.
Стало в тілі самотньо, як в пустці
Навіть дихати мені тяжко.
Муза, моя богине,
Я благаю, скоріш повертайся.
Натхнення моє, берегине,
Ти приходь і більш не ховайся.
Якщо раптом, на вулиці темній,
Стрінете її трохи пихатою
Повідомте їй, що шукаю,
А знайду - то одначе кохатиму.




Дата публікації: 24.10.2019 | Перегляди. 640 | Коментарі. 0 | Категорія: Творча сторiнка

Коментарів поки що немає!

Ваше ім'я *
Ваш Email *

Сума цифр праворуч: код подтверждения



Останнi новини

25.05.2020 | Перегляди. 2 | Категорiя: Нашi бесiди

Україна увійшла у другий етап послаблення карантинних обмежень. З 25 травня дозволено поновити роботу дитячих садків із дотриманням низки санітарних вимог.  Рішення про відкриття дошкільних закладів кожна область має ухвалювати окремо, залежно від епідеміологічної ситуації.  Згідно із постановою уряду, до 22 червня в Україні діятиме адаптивний карантин, і в ...
25.05.2020 | Перегляди. 2 | Категорiя: Нашi бесiди

Верховною Радою України прийнято Закони України від 20 вересня 2019 року № 128-IX «Про внесення змін до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та інших законів України щодо детінізації розрахунків у сфері торгівлі та послуг» (далі – Закон № 128) та № 129-ІХ «Про внесення змін до Податкового ...

ПОВЕРНУТИСЯ НАЗАД



13.05.2020 | Перегляди. 26 | Категорiя: Культура

Під час проведення Дня пам'яті та примирення і 75 річниці Великої перемоги над нацизмом працівники відділу культури і районного Будинку культури провели величезну роботу. Окрім відеороликів, де були зняті вітання зі святом, саме 9 травня на привокзальній площі селища Близнюки відбувся аудіоконцерт " Пам'ятаємо - Перемагаємо".



04.05.2020 | Перегляди. 99 | Категорiя: Культура

Вже десять років на «Новому каналі» приваблює увагу телеглядачів українське розважальне шоу «Хто проти блондинок?», де 50 красунь змагаються за право вийти у фінал, змагаючись з головним гравцем (переважно - це чоловіки, знані в українському шоу-бізнесі). Серед цих красунь у одній із передач була і наша землячка Ірина Олексіївна Каменева.Дівчина  народилася у селі ...