Нове життя Любий мій братику!
:

Любий мій братику!


Поділитися в соц.мережах.



*****
1
Був міцний він і завзятий,
Смілий, спритний, мов крилатий,
Скрізь пролізе і пройде,
І ніде не підведе.
На ковзанах вітром мчався,
І на конях він катався,
Рукавиць не визнавав,
І пальта не застібав.
Верховодив хлоп’яками,
Був ласкавий із батьками.
Ще любив він мандрувати,
В вільний час – книги читати.
А Альоша Богунець – 
Ідеал його й взірець.
Вчився більше на п’ятірки,
Підтягав, у кого двійки.
Учителя Близнюка
Впізнавав ще здалека.
Біг назустріч з школярами,
Брав портфель тугий з книжками.
Гордо ніс його до школи,
Не лінився він ніколи.
Ради вчителя свого,
Що по правді вчив його,
Ради світлої мети
В огонь і воду міг піти.
Льонею його всі звали,
Шанували й поважали.
2
Літній день, ясний, чудовий,
Затьмарився і став чорний,
Насували різні хмари
Вість несли страшну, криваву
- На нас німець наступа,
Почалася вже війна!!!
Орди німців люті, злі,
Сунули як навісні.
Вся земля уже стогнала,
Рідна хата запалала…
І піднявся весь народ
Проти проклятих заброд.
В бій кривавий проти зла
Рідна партія вела.
3
Світла, чиста і простора
У саду пишалась школа,
В ній, як в вулику гуло, 
Щастя і життя цвіло.
Варвар лютий і злодій
Приніс грабіж, розгул, розбій…
У школі коні гарцювали,
Все з багнюкою змішали,
У печі горіли парти.
Зайди ж різались у карти.
Яблуні стогнали з болю – 
Фріци цілою юрбою.
Нівечили їх і рубали,
Серце й душу розтинали.
Захаращене подвір’я:
Де не глянь: усюди пір’я,
Чутно вереск поросят,
Рев украдених телят.
Ненажерливі, криваві,
Лиходії мчались далі…
Потім появлялись інші,
Та чинили іще гірше:
Полювали на людей,
Брали в матері дітей,
До Німеччини везли,
Щоб були свої раби.
Крик, ридання матерів,
Ненависть, пекельний гнів
Землю й небо потрясли
І до помсти закликали.
4
Зграйка смілих школярів, 
Свідків цих кривавих діл,
Оглядали рідну школу,
Мов читали її долю:
Льоня з Васею Жуком
В клас пробралися тайком,
З бруду книги рятували,
Толь і прапор відшукали.
Їм згадались інші дні,
Сонячні і весняні,
Неба чистого блакить,
Незабутня світла мить…
Їхній прапор, гордий, чистий, 
Малиновий, урочистий,
Над колонами палав,
« Будь готов!» - він закликав.
Батьківщині любій, рідній,
Нашій славній, непобідній,
Все віддать: життя й любов, - 
Піонер завжди готов!
Запалали в Льоні очі,
Ні, терпіти немає мочі, 
Прапор він поцілував
І присягу тут же дав:
За святую Батьківщину
Буду битись до загину,
Доки хоч один пірат
Буде землю осквернять.
Любий друже! Я з тобою
Теж готовий йти до бою
І у щасті і в біді.
Буду вірним я тобі, - 
Мовив жвавий Васильок,
З місця зірваний цвіток.
Сам білявий, синьоокий,
Літ п'ятнадцять, невисокий.
Батько в нього командир
На кордоні німців бив,
Мати із двома дітьми 
Евакуювалася сюди.
Довгі пазурі прокляті
Їх настигли в чужій хаті.
Зараз мама тяжко хвора,
Їй судилась гірка доля.
5
Здавна річка Опалиха,
Невеличка, дуже тиха,
Мимо села протікала
До Самари води слала.
Восени вона й весною
Заливала луг водою,
А узимку – це каток,
Гарт і радість для діток.
Дуже рано вечоріло…
І мороз прийнявсь за діло:
Потрудився, рук доклав,
Льодом все замурував,
Небо швидко потемніло,
Все навколо заніміло…
Тільки тріск, якесь шуршання,
Роздавалось спозарання.
Наростав, сильнішав тріск,
Він надію людям ніс.
Всі чекали, хвилювались,
Може наші де прорвались…
Із туману, із імли
Наші лижники ішли. 
Маскхалати на них білі,
Наче птахи срібнокрилі.
Радісно гостей стрічали,
Плакали і цілували.
Все, що краще, - хліб і сіль, - 
Подавалося на стіл,
Пошептавшись з командиром, 
Новим другом і кумиром,
Льоня взяв ковзани в руки,
Тайкома перебравсь на луки,
Поминувши Андріївку,
Напрям взяв на Яковівку, 
Села ці йому знайомі, 
Був у них, як в себе вдома.
У сестри у Добровіллі
Гостював він на дозвіллі,
Вибравши зручну хвилинку,
Од будинку до будинку
Пролетів селом він вмить
І додому вже спішить.
Від його зіркого ока
Не сховалась обстановка. 
Німці бродять по селу,
Як в глибокому тилу.
Замасковані в садах
Точки вогневі стоять,
Вартових там небагато,
Можна легко їх прибрати.
Намотавши все на вус,
Льоня швидко повернувсь,
Командиру все доклав,
Ніби пісню проспівав.
_- Дякую, ти молодець,
Справжній піонер-боєць.
Льоня випроставсь, підріс,
Руку вгору він підніс,
Попросив: «Візьміть з собою,
З Вами я піду до бою!»
Глянув ніжно командир,
І у нього ж такий син
- Щоб у армію іти,
Треба, Льоню, підрости…
Хлопець був не із таких,
Щоб цуратись мрій своїх.
Бігав, двері штабів відчиняв,
А розвідником він став.
6
Вітер розганяє хмари,
Небо сипле срібні дари,
Все крутилося, мело,
Світу видно не було.
Кучугури вище хати, 
Як брести? Як шлях здолати? –
Лінію страшну пройти,
Цінні дані донести?
Два розвідники, хлопчаки
Йдуть повільно, навпрямки.
Вітер їх із ніг збиває,
Мокрим снігом обсипає
І нестерпно сліпить очі,
Йти не має уже мочі,
Та близька їхня мета
Додає їм завзяття.
Далі йде нейтральна зона,
- Васю, ми, вважай, що дома,
Раптом з хуртовини злої
Гаркнув німець: «Руки вгору!»
Налетів, як лютий змій,
І в Червоне їх повів. 
Ох, які важкі ці кроки…
Заметіль, поля широкі…
Їм ніяк утікать:
У спину вперся автомат,
Поминувши третю варту,
Фріц привів їх у теплу хату.
Німці, видно, пирували:
До нестями горло драли.
Серед них вона, Марія,
Затеплилася надія,
Хлопці в неї проживали,
Як у Знам’янці стояли.
Вартовий заджеркотав
І на хлопців показав.
Підійшов німець гугнявий,
- Хто такі? – кричав він п’яний.
- Ми тутешні, - відповідають, - 
Ось ця тьотя і всі нас знають.
Погляди впились в Марію,
Злякану і побілілу. 
А так справилась з собою,
Похитала головою, 
Очі в землю опустила
- Ні, не знаю, - шепотіла.
Зрадниця! Іуда! Та слава
Вкрила злісна чорна тьма,
Градом сипались удари,
Били їх по чім попало.
Хлопці падали, вставали,
- Ми тутешні, - повторяли.
Та кат гаркнув: « У Покровку»,
Там зіб’ють із них сноровку…
Знову допит у Покровці, 
Та мовчали твердо хлопці,
Їх укинули в сарай,
Певно, вже надходить край…
Льоня марив, все горіло,
То вогнем палало тіло,
Спраглі устонька шептали.
- Пити, пити дайте, мамо…
Вася брав Льоню за руку,
Щоб полегшить його муку
Холод до чола він клав,
Хоч і сам не менш страждав.
Ранком рани заніміли
І в них вистачило сили
Весь сарайчик обповзти,
Щоб лазійку десь знайти.
Раптом засув заскрипів
І в останню путь провів…
- Шнель! Шнель! – німець закричав
І на цвинтар показав.
Біла, синювата мгла
Їх в обійми прийняла.
Бавлячись легкі сніжинки,
Щоб кружляли, мов пушинки,
Ніжно до лиця торкались
І сльозами розливались.
Сонце розігнало хмари,
Що носились, мов примари,
Дві постаті освітило,
Пестило і щиро гріло.
Провело аж за село,
Де їх лихо стерегло…
Кат у руки дав лопати,
Яму наказав копати.
Розгудилися на мить, 
Як хотілося їм жить!..
Ні, не діждуться кати,
Треба смерть перемогти.
Злістю спалахнули очі,
Небо, сили їм дай мочі.
Лиця грізні, мовчазні,
Руки ніби уві сні…
Батько, мати, рідний дім – 
Все в тумані голубім…
Шкірить зуби хижий звір,
Не страшний він вже, повір…
Тріснув постріл…раз…другий,
І у яму хлопці впали,
Що її й не докопали,
Дим же високо піднявся
І катам назад віддався,
Долетів аж до Берліна
В логово дракона й звіра,
Взявся полум’ям ясним,
Всіх злодіїв спопелив.
Сяйвом світлим Перемоги
Освітив він всі дороги…
Слідопити ними йшли
І розвідників знайшли.
І живуть вони в серцях,
В голосних, дзвінких піснях,
В піонерів дружнім колі
У своїй любимій школі.
Пам’ятниками будуть оживать,
Мир і щастя зберігать.
Знову прапор гордий, чистий,
Малиновий, урочистий,
Над колонами палає,
- Будь готов! – він закликає,
Батьківщині любій, рідній, 
Нашій славній, непобідній,
Все віддать – життя й любов – 
Піонер завжди готов!
Поему «Юний розвідник» присвячую своєму братику Альоші Бєльському. 09.05.1989 р. О.Г.Ільченко




Любий мій братику! Як тяжко писати мені ці рядки про тебе, душать сльози, невимовний жаль охоплює душу. Як живий, ти постаєш через роки в моїй уяві. 
1942 р. У нашому селі був розміщений штаб 57 стрілецької дивізії. 10 березня ти зник з дому. Де ми тільки тебе не шукали, де не питали. Нарешті дізналися, що 11 березня 1942 р. начальник особливого відділу Агапов послав тебе і Василька Жука та Глобу Валентину Тимофіївну в розвідку в села Знаменівку, Новопокровку, Петрівку, Мар’ївку. До с. Софіївки довезли Вас, а через лінію фронту допоміг переправити ПНШ-3, начальник кінної розвідки Никоненко Олексій Єгорович. 
17 березня, виконавши бойове завдання, хлопці поверталися з розвідки. В с. Червоному були затримані патрулем. У хаті, куди привів Вас німець, був штаб. Там знаходилась і Марія, в якої Ви проживали у Знам’янці. Ви сказали, що вона може підтвердити, що Ви тутешні. Вона заперечливо похитала головою. Про вашу смерть і ваші муки ми дізналися лише через 20 років від учительки Туренко Лідії Тимофіївни. Учитель Суліма Василь Антонович, керівник партизанського руху в Близнюках, знав адресу Агапова, який і підтвердив достовірність фактів. Глоба Валентина Тимофіївна в військкоматі розповіла про ваш маршрут. Жителі села Покровки розповіли про ваші страждання і смерть. Одна з жінок спостерігала з вікна, бачила все, що було з Вами. Коли вона про це розповідала на мітингу піонерам, то і сама не витримала, знепритомніла. Всі твої муки, страждання ми пережили разом з тобою. Як ридала і побивалася мама, скільки вона там ходила, шукала, а до Покровки не дійшла. В пошані ми схиляєм голови перед твоєю пам’яттю, твій образ буде в наших серцях жити до кінця нашого життя. Сумуємо і гордимось тобою, наш любий братику. Жаль, що наш тато так і не дізнався нічого про тебе, помер в 1961 році. На твою могилу приходять піонери Олександрівської школи, з Олександрівського району. Про тебе розпитували в листі піонери з Одеси. Всі шанують, люблять, гордяться тобою, наш рідний, дорогий братику. 

Твоя сестричка О.Г.Ільченко 1989 р.

Михайло Волков

Дата публікації: 16.05.2018 | Перегляди. 846 | Коментарі. 0 | Категорія: Творча сторiнка

Коментарів поки що немає!

Ваше ім'я *
Ваш Email *

Сума цифр праворуч: код подтверждения



Останнi новини

25.05.2020 | Перегляди. 2 | Категорiя: Нашi бесiди

Україна увійшла у другий етап послаблення карантинних обмежень. З 25 травня дозволено поновити роботу дитячих садків із дотриманням низки санітарних вимог.  Рішення про відкриття дошкільних закладів кожна область має ухвалювати окремо, залежно від епідеміологічної ситуації.  Згідно із постановою уряду, до 22 червня в Україні діятиме адаптивний карантин, і в ...
25.05.2020 | Перегляди. 2 | Категорiя: Нашi бесiди

Верховною Радою України прийнято Закони України від 20 вересня 2019 року № 128-IX «Про внесення змін до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та інших законів України щодо детінізації розрахунків у сфері торгівлі та послуг» (далі – Закон № 128) та № 129-ІХ «Про внесення змін до Податкового ...

ПОВЕРНУТИСЯ НАЗАД



13.05.2020 | Перегляди. 26 | Категорiя: Культура

Під час проведення Дня пам'яті та примирення і 75 річниці Великої перемоги над нацизмом працівники відділу культури і районного Будинку культури провели величезну роботу. Окрім відеороликів, де були зняті вітання зі святом, саме 9 травня на привокзальній площі селища Близнюки відбувся аудіоконцерт " Пам'ятаємо - Перемагаємо".



04.05.2020 | Перегляди. 99 | Категорiя: Культура

Вже десять років на «Новому каналі» приваблює увагу телеглядачів українське розважальне шоу «Хто проти блондинок?», де 50 красунь змагаються за право вийти у фінал, змагаючись з головним гравцем (переважно - це чоловіки, знані в українському шоу-бізнесі). Серед цих красунь у одній із передач була і наша землячка Ірина Олексіївна Каменева.Дівчина  народилася у селі ...