Право працівників на збереження за ними місця роботи, посади і середнього заробітку на час перебування на військовій службі.Відповідно до ч.2 ст.39 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими ч.3 та ч.4 статті 119 Кодексу законів про працю України, а саме:

- право працівника на збереження місця роботи, посади і середнього заробітку на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб – підприємців, в яких вони працювали до моменту призову або вступу на військову службу під час особливого періоду.

В Україні особливий період введений з 17 березня 2014 року і на сьогоднішній день його дія не припинялася (Президент України відповідного рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу не приймав).

Тому, громадяни України, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці мають право на гарантії передбачені ч.3 та ч.4 статті 119 КЗпП України.

Звільнення роботодавцями таких громадян на підставі п.3 ст.36 КЗпП України після введення в державі особливого періоду та рішення РНБО про заходи національної безпеки без збереження за ними місця роботи, посади і середнього заробітку є порушенням вимог діючого трудового законодавства.

---

Дата публікації: 27.11.2020 | Перегляди. 44 | Коментарі. 0 | Категорія: Право знати