Нове життя Нам пишуть
:

Нам пишуть


Поділитися в соц.мережах.



Хочеться на сторінках районної газети розповісти про людину, яка має добре серце і сильний характер, – це моя подруга Тетяна Яківна Мірошниченко (в дівоцтві Федорченко). Вона народилася у великій дружній родині колгоспників у селі Веселе Верхньосамарської сільської ради. Рано залишила Таню її мама, яка трагічно загинула у 52 роки. Не переніс смерті дружини і батько, якого розбив інсульт. То донька 19 років доглядала за татком, як за малою дитиною, не жаліючись на долю.
Тендітна, невисока дівчина завжди була і є організатором добрих справ. Вона закінчила Верхньосамарську школу і вступила до педагогічного інституту. Мрія стати вчителем втілилася в життя, і вже близько 40 років Тетяна Яківна дає знання учням молодших класів Садовської школи. 

Дата публікації: 11.03.2020 | Перегляди. 95 | Коментарі. 0 | Категорія: Нам пишуть

Хочу розповісти про хорошу, добру, чуйну людину, фахівця, який у свій час очолював Близнюківську селищну раду, райспоживспілку, Близнюківську районну державну адміністрацію - Воронкіна Валентина Івановича. До слова, 25 лютого йому виповнилося 70 років, з чим я його щиро вітаю та зичу міцного здоров’я. Особисто я знаю Валентина Івановича як керівника з 1981 року. Очолюючи селищну раду, Воронкін першим почав роботи по благоустрою Близнюків. Він влаштовував суботники, де разом з усіма вручну прокладав доріжки з плит від бібліотеки до райдержадміністрації, біля пам’ятника загиблим воїнам, в парку біля ставу, який теж вперше був прочищений  завдяки Валентину Івановичу. Саме в ті часи у парку встановили гойдалки, відкрили танцювальний 

Дата публікації: 11.03.2020 | Перегляди. 117 | Коментарі. 0 | Категорія: Нам пишуть

Приємні спогади — це найцінніше, що зберігається  в серці. Особливо це стосується найкращих моментів. І найбільше в пам’ять вкарбовуються кольорові роки дитинства, де ще молоді й щасливі  мама з татом, коли за веселою безтурботністю ми не помічали проблем, які так легко і вміло розв’язували старші, коли із захопленням слухали  розповіді, що здавалися вигадками і ніби межували з фантастикою… Та насправді (розуміння цього приходить у зрілому віці) - це і є історія сім’ї, яка й складається з епізодів спільного буття, родинних свят, спільної праці та щоденного спілкування.
Складені в сімейну скарбничку теплі спогади та сімейні історії – в майбутньому це найбільша цінність для дітей та онуків.

Дата публікації: 28.01.2020 | Перегляди. 232 | Коментарі. 0 | Категорія: Нам пишуть

Я з родuною давно жuву за кордоном, і nрuїхала відвідатu маму! Так соромно мені не було ніколu! Маю велuку надію, що nрочuтання цієї історії змусuть когось задуматuся, і, може, змінuтu свій сnосіб жuття. Це зовсім нескладно — nочатu жuтu інакше. Тількu чомусь мало хто здатнuй це зробuтu. 
Мu з чоловіком вже досuть давно nрожuваємо за кордоном. Нещодавно змоглu вuбратuся на Батьківщuну в гості до моєї мамu. На радощах я зібрала всю рідню, і мu вuрушuлu на nікнік, щоб відnочuтu на nрuроді з шашлuкамu. Мu вuрішuлu далеко не ходuтu — пішлu на галявuну, яка знаходuться недалеко від будuнку моєї мамu. Місце там nросто ідеальне — галявuна, невелuчкuй лісок, ставочок. Прuйшлu на місце. 

Дата публікації: 28.01.2020 | Перегляди. 205 | Коментарі. 0 | Категорія: Нам пишуть

Здається нещодавно зі стін Харківського педагогічного інституту імені Г.С. Сковороди прийшла працювати в Уплатнівську середню школу юна, тендітна дівчина - Колодяжна Людмила Вікторівна. 
Народилася вона у грудні 1959 року в невеликому селі Іванівка на Близнюківщині, де і  пройшло її дитинство. Закінчивши Софіївську дев’ятирічку, Людмила продовжила навчання в 10 класі Уплатнівської середньої школи. Розумна, струнка, спортивна дівчина брала участь у районних змаганнях із шахів та волейболу, легко стала студенткою педагогічного вишу, бо мріяла навчати дітей. Після закінчення інституту вона повернулася в село Уплатне, бо тут зустріла своє кохання. І ось уже майже  40 років трудиться на педагогічній ниві в нашій школі, викладаючи математику. 


Дата публікації: 08.01.2020 | Перегляди. 300 | Коментарі. 0 | Категорія: Нам пишуть


Життя кожної людини неповторне. І в кожного своє призначення. А випробування та труднощі, які випадають на долю, кожен долає по-своєму.Шаповал Ядвига Іванівна (односельці її називають Надією) родом з Білорусії – там народилася і отримала середню освіту. Подала документи до медичного інституту, але не пройшла за конкурсом. Розпач, сльози і якась образа закралася в душу й довго її не полишала (тепер це згадує з посмішкою)…Порадившись з мамою і двома молодшими сестрами, сім’я преїжджає до Сибіру в місто Свердловськ (тепер Єкатеринбург), де Ядвига розпочинає свій трудовий шлях на будівництві та паралельно вступає на вечірнє відділення політехнічного інституту в цьому місті. 







Дата публікації: 30.09.2019 | Перегляди. 614 | Коментарі. 0 | Категорія: Нам пишуть

С Т О Р І Н К И: 12 3 4 5 ... 6

ВСЬОГО НОВИН: 31

ПОВЕРНУТИСЯ НАЗАД



13.05.2020 | Перегляди. 26 | Категорiя: Культура

Під час проведення Дня пам'яті та примирення і 75 річниці Великої перемоги над нацизмом працівники відділу культури і районного Будинку культури провели величезну роботу. Окрім відеороликів, де були зняті вітання зі святом, саме 9 травня на привокзальній площі селища Близнюки відбувся аудіоконцерт " Пам'ятаємо - Перемагаємо".



04.05.2020 | Перегляди. 99 | Категорiя: Культура

Вже десять років на «Новому каналі» приваблює увагу телеглядачів українське розважальне шоу «Хто проти блондинок?», де 50 красунь змагаються за право вийти у фінал, змагаючись з головним гравцем (переважно - це чоловіки, знані в українському шоу-бізнесі). Серед цих красунь у одній із передач була і наша землячка Ірина Олексіївна Каменева.Дівчина  народилася у селі ...