Нове життя Батькова наука
:

Батькова наука


Поділитися в соц.мережах.



Приємні спогади — це найцінніше, що зберігається  в серці.

Особливо це стосується найкращих моментів. І найбільше в пам’ять вкарбовуються кольорові роки дитинства, де ще молоді й щасливі  мама з татом, коли за веселою безтурботністю ми не помічали проблем, які так легко і вміло розв’язували старші, коли із захопленням слухали  розповіді, що здавалися вигадками і ніби межували з фантастикою…

Та насправді (розуміння цього приходить у зрілому віці) - це і є історія сім’ї, яка й складається з епізодів спільного буття, родинних свят, спільної праці та щоденного спілкування.

Складені в сімейну скарбничку теплі спогади та сімейні історії – в майбутньому це найбільша цінність для дітей та онуків.

 Власні спогади переказують своїм, а згодом і вони вже своїм онукам розкажуть. На мою думку, що більша скарбничка зі спогадами — то міцнішою буде родина. Просто подумайте і згадайте: які найкращі спогади з вашого дитинства? Як показує життя, найбільше ми пам’ятаємо і цінуємо те, що ми робили разом із батьками. На мій погляд, це і є отой сакральний і безперервний зв’язок поколінь.
 Сьогодні до уваги читачів одну історію зі своєї скарбнички розповідає наша постійна читачка Ольга Іванівна Соболь.

Вже давно хотілося, і врешті наважилася, розповісти про свого батька, який був фанатично закоханий у бджолярство. 

Отже, 25 квітня 1920 року в подружжя  Хребто Андріяна Свиридовича та Домни Данилівни народився третій син. Це і був мій любий татко  Іван Андріянович. Жили вони в с.Вільне Бурбулатівської сільської ради. Все було як у всіх у великих родинах: діти старанно вчилися та допомагали батькам, в кожного були свої обов’язки.

Як і годиться, сини повиростали, почали створювати свої сім’ї. А захоплення бджолярством почалося вже після того, як мій татко одружився. Його батько після весілля дав йому три-чотири вулики, як кажуть, на нове господарство. Та він так захопився цією справою, що з початкових три-чотири стала велика пасіка.

Незважаючи на постійну зайнятість (працював у школі у дві зміни), завжди знаходив час для своїх «дівчат» – це він так з любов’ю називав бджіл. Оглядаючи рамки, рідко вдягав захисну сітку на обличчя. Траплялося, що якась бджола й скористається нагодою – ужалить свого пасічника в ніс, в брову чи деінде, - так він не відмахувався руками, не галасував, а обережно поставить рамку, скривиться кумедно і скаже: «І за що ж ви мене жалите так, «дівчатка», я ж вас так люблю…». І дійсно, це було так.

Майже всі літні ночі проводив на пасіці. Я часто з ним сиділа аж до світанку. А він всю ніч розповідав  мені про нічне життя бджіл. Говорив, якщо прислухатися, то за гулом у вулику можна визначити, слабка чи сильна сім’я в ньому живе. Якщо слабка – підселити до неї сильних, а якщо сильна – то можна її поділити. Так було і ходимо між рядами вуликів, прислухаючись до бджіл та тихої розповіді батька.

А скільки разів було, коли наступиш на бджілку, або заплутається у волоссі, або таки вжалить – крику наробиш : «Ой, бджола вкусила…!». А тато спокійно так скаже: «Ти ж сама її спровокувала, руками відмахувалась… Та й чути від тебе це соромно. Ти ж донька пасічника і повинна знати, що бджоли жалять, а не кусають. Багато цікавого дізналась про найголовнішу бджолу – принцесу (матку), про трутнів – синів-ледарів, про бджілок – доньок-трудівниць, про розподіл обов’язків у вулику. В ньому, виявляється, є багато служб, як і в людей.

Є охоронці, які ніколи не впустять осу або трутня у свій дім. Є постачальники прохолоди – це бджоли, які у спеку інтенсивно махають крильцями, завдяки чому у вулику стає прохолодніше. Хоча в таких робітниць швидко зношуються крильця, і вони гинуть. Є й такі, що витягують з вулика загиблих бджілок. Ну а найбільше – робітниць, які зранку до вечора носять на своїх лапках пилок та нектар для виготовлення меду.

З особливою цікавістю спостерігали за таночком бджіл. Одна в центрі в певному напрямку виконує ніби танцювальні рухи, а навколо неї збираються все більше й більше бджіл. Потім танцівниця злітає в небо в тому ж напрямку, що й рухалася в танці, показуючи напрямок, а за нею летять всі інші. Танцівниця повела всіх на квітуче поле. Отже, бджолина сім’я буде з медом.
Проминуло майже п’ятдесят років, а  батьківську науку я пам’ятаю й досі, наче це вчора було. І згадувати й  розповідати про це можна без кінця.  

Записала Наталя ТКАЧЕНКО
Дата публікації: 28.01.2020 | Перегляди. 174 | Коментарі. 0 | Категорія: Нам пишуть

Коментарів поки що немає!

Ваше ім'я *
Ваш Email *

Сума цифр праворуч: код подтверждения



Останнi новини

08.04.2020 | Перегляди. 3 | Категорiя: В Україні

Користувачі мобільного застосунку Дія зможуть отримувати push-повідомлення, що інформуватимуть їх про ситуацію, спричинену пандемією коронавірусу. Перші повідомлення стосуються умов карантину. Згодом користувачі отримуватимуть у форматі push-повідомлень новини про рішення Уряду, практичні рекомендації, як убезпечити себе від зараження, та інше. Ініціатива запущена з ...
08.04.2020 | Перегляди. 3 | Категорiя: В Україні

Понад 40 тисяч соціальних працівників, незважаючи на посилені карантинні заходи, продовжують працювати у посиленому режимі, та щоденно дбають про те, щоб в умовах карантину громадяни похилого віку, особи з інвалідністю, сім’ї у складних життєвих обставинах отримували необхідні соціальні послуги.Понад 30 тисяч соціальних робітників обслуговують одиноких громадян ...

ПОВЕРНУТИСЯ НАЗАД



10.03.2020 | Перегляди. 57 | Категорiя: Культура

Останні дні зими були плідними для учасників танцювального клубу  Sky Hall. Адже 26 юних танцівників показували свою майстерність на паркеті Харкова у 30 категоріях. 
Так, Аліса Чупікова виборола 2 місце серед 15 учасників з Харкова, Дніпра, Лубнів, Новомосковська  тощо. На конкурсі були діти із Софіївки ,і Садового, Новоукраїнки і Близнюків, які хвилювалися, але дуже ...

07.03.2020 | Перегляди. 52 | Категорiя: Культура

За доброю традицією із святом 8 Березня приходить весна. І в цьому є певна закономірність. Бо жінка, як і весна, несе у світ особливу і велику місію природи – життя і любов, ніжність і турботу, натхнення і неповторність. Все найсвітліше, що є у нашому житті – весна, радість, щастя, кохання, пов’язане з Жінкою – берегинею роду людського, його душею.Це по-справжньому світле ...