Нове життя Вірним і надійним друзям районної газети присвячується...
:

Вірним і надійним друзям районної газети присвячується...


Поділитися в соц.мережах.



Невід’ємною складовою процесу випуску районної газети у світ впродовж багатьох років була робота близнюківських поліграфістів, серед яких складачем ручним способом працювала Любов  Миколаївна Рогачова.

Народилася жінка у селі Варварівка, де і закінчила початкову школу.

А вже у 1968 році – випускниця Верхньосамарської школи красуня Люба поїхала до Харкова вступати на географічний факультет університету ім. Каразіна, але балів не вистачило.

Повертатися додому дівчина не захотіла, і вступила разом з подругою в Харківське поліграфічне училище.

Так вже склалося, що після закінчення навчального закладу під час розподілу на робочі місця зустрілася Люба у Харківському Держпромі з директором Близнюківської друкарні Іваном Романовичем Морозом. 
«Вчепилася я в нього і випросилася додому, - згадує з усмішкою Любов Миколаївна. -  То вже у серпні вийшла на роботу в Близнюківську друкарню, адже моя спеціальність була досить затребувана». 
Вперше Любов Миколаївна працювала в друкарні недовго, бо вийшла заміж, народилися сини. Щоб діти мали змогу ходити в садочок (дитсадки були переповнені, то батькам доводилося чекати в черзі), довелося два роки працювати нянечкою. А потім життя знову повернуло жінку до робочого місця в друкарню, за яким вона була господинею.

Для того, щоб зрозуміти процес друкування газети в 70-90-их роках минулого століття, треба мати неабияку уяву. Любов Миколаївна Рогачова розповідає про ті часи так:

- Роботи і в редакції, і в друкарні було вдосталь. Щоденно відповідальний секретар редакції, на той час зі мною працював Федір Врода, приносив у друкарню набрані, згідно з макетом, газетні матеріали та фото. А далі за справу бралися наші досвідчені поліграфісти.

Так, процес машинного набору на рядковідливній машині «Н-14», яка звалася лінотипом, був надзвичайно трудомістким: зі свинцевого сплаву відливалися рядки, які й лягали в основу газети. Цю роботу виконували складачі, тобто я, відповідальна саме за газету «Нове життя», та ще Михайліченко Ірина, Рябоконь Галина, Скотаренко Людмила, Смирнова Лариса, Гадючко Ірина (з часом приходили інші люди).

Після набору матеріал разом з макетом потрапляв на верстку до верстальників газети – це моя єпархія, і до мене на цій ланці працювала Шевченко Галина, яка й передала мені своє робоче місце. Паралельно надходили на верстку і кліше, які виготовлялися з фото на електрогравірувальному автоматі, - цим займався Хилько Олексій Архипович.

Як набір, так і верстка газети були процесами складними та відповідальними, оскільки всі заголовки до статей набиралися в ячейки вручну по літері та ще й в дзеркальному відображенні. Якщо в слові знаходили помилку, доводилося перебирати весь рядок. Траплялися випадки, коли вже під час верстки виявлялося, що матеріал не поміщається в газету згідно з макетом повністю, тоді доводилося скорочувати його і знову перебирати рядки.

А інколи не вистачало набору, тоді журналісти дописували нові статті, макети переробляли і заново верстали. Зверстані полоси газет вичитував коректор редакції - Толстой Леонід Михайлович і робив правки помилок. Коли всі матеріали були погоджені, редактор підписував газету до друку.

Одночасно з набором газети машиністи різальних машин – палітурниці Ніна Волоха, Мая Здор, Валя Боченкова готували до друку газетний папір. Він зберігався у великих рулонах, його розмотували і на листорізальних машинах доводили до заданого формату. Друкарі – Галина Коваленко, Людмила Поваляєва, Валентина Бакуліна, Тамара Матвєєва, Люся Подушко - друкували газету на плоскодрукарській машині вручну, тобто кожен аркуш подавали для друку окремо.

Друкувалася районка десь з 17.00 до 20.00, а після цього працівники пошти забирали її на сортувальну дільницю. Бували різні ситуації, то іноді друкували цілу ніч, але рано-вранці газета повинна була бути на пошті.

Робота в друкарні мала шкідливі умови праці: складачі вручну щодня вдихали свинцевий пил, а лінотипісти – випари свинцю. Але більшість працівників друкарні віддали цій справі добру частину життя. Я до своєї роботи звикла, шпальту могла набрати вручну за 1 годину, а іноді й за 20 хвилин. Лінотипісти теж працювали швидко – це Валя Антонова та Рая Калініченко. Вони за допомогою клавіатури набирали рядки тексту з окремих матриць, які розміщались у магазинах.

Клавіатура машини мала 90 клавіш, які розміщували в шести рядах по 15 одиниць в кожному. Матриці виглядали як фігурні брусочки, на передніх бічних гранях яких були відштамповані одне або два шрифтових вічка, а на задніх — контрольне вічко, по якому лінотипіст міг читати складаний текст. Магазин був спеціальним латунним сховищем, у верхньому і нижньому листах якого вифрезерувано 92 канали.

На ділянках опускання матриць канали були розширеними; 90 каналів магазину відповідали числу літер, знаків, цифр і шпацій, розміщених на клавіатурі. Рядкова літера «о», яка найбільш часто використовується при складанні тексту, була розміщена в двох каналах магазину. Найбільше, в кожному каналі магазину вміщувалося 21 матриця.

Шпаційні клини слугували для створення міжслівних проміжків і перемикання матрично-клинового рядка на заданий формат. Набраний рядок слугував формою для отримання у відливному апараті лінотипа рядка з лінотипного (Лн) сплаву, хімічний склад якого включав такі компоненти: сурма 11–12 %, олово 4,2–4,8 %, решту свинець. Робоча температура сплаву в котлі була 275±5° С.

З відлитих рядків версталася друкарська форма, а матриці й клини, що становлять   набірний рядок, автоматично поверталися у магазини лінотипа для повторного використання. Коротко про процес друкування можна розказати й так. З часом, коли перейшли на цифровий друк, Близнюківська друкарня поступово втрачала свої передові позиції і згасав її виробничий потенціал.

Зараз, коли проходжу повз «мертвої» будівлі колишньої друкарні, де пройшли десятки років моєї молодості, душа щемить, бо згадується і тепла атмосфера, і робочий галас, і всі ті люди, які віддавалися роботі, не думаючи про власне здоров’я. Ось я пішла на пенсію в 50 років  і вже тоді через випари свинцю та постійне навантаження на очі почала втрачати зір, у мене випадали зуби і волосся. Але все одно ті часи я згадую з любов’ю, бо ми  були молодими, робили добру справу, весело жили і мріяли про дива, коли машини робитимуть все за нас…

І такі часи прийшли. Друкарні у Близнюках, як і по всіх районах нашої області, вже немає.

Газета «Нове життя» верстається за допомогою комп’ютерної програми. Роблять газету три творчих працівника, обраховує потреби один бухгалтер, а друкується часопис Близнюківщини у Харкові, звідки поштовики привозять ЗМІ до Близнюків і розповсюджують його, згідно з угодою із редакцією, до осель передплатників.






Дата публікації: 22.07.2019 | Перегляди. 645 | Коментарі. 0 | Категорія: Люди нашого краю

Коментарів поки що немає!

Ваше ім'я *
Ваш Email *

Сума цифр праворуч: код подтверждения



Останнi новини

25.05.2020 | Перегляди. 2 | Категорiя: Нашi бесiди

Україна увійшла у другий етап послаблення карантинних обмежень. З 25 травня дозволено поновити роботу дитячих садків із дотриманням низки санітарних вимог.  Рішення про відкриття дошкільних закладів кожна область має ухвалювати окремо, залежно від епідеміологічної ситуації.  Згідно із постановою уряду, до 22 червня в Україні діятиме адаптивний карантин, і в ...
25.05.2020 | Перегляди. 2 | Категорiя: Нашi бесiди

Верховною Радою України прийнято Закони України від 20 вересня 2019 року № 128-IX «Про внесення змін до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та інших законів України щодо детінізації розрахунків у сфері торгівлі та послуг» (далі – Закон № 128) та № 129-ІХ «Про внесення змін до Податкового ...

ПОВЕРНУТИСЯ НАЗАД



13.05.2020 | Перегляди. 26 | Категорiя: Культура

Під час проведення Дня пам'яті та примирення і 75 річниці Великої перемоги над нацизмом працівники відділу культури і районного Будинку культури провели величезну роботу. Окрім відеороликів, де були зняті вітання зі святом, саме 9 травня на привокзальній площі селища Близнюки відбувся аудіоконцерт " Пам'ятаємо - Перемагаємо".



04.05.2020 | Перегляди. 99 | Категорiя: Культура

Вже десять років на «Новому каналі» приваблює увагу телеглядачів українське розважальне шоу «Хто проти блондинок?», де 50 красунь змагаються за право вийти у фінал, змагаючись з головним гравцем (переважно - це чоловіки, знані в українському шоу-бізнесі). Серед цих красунь у одній із передач була і наша землячка Ірина Олексіївна Каменева.Дівчина  народилася у селі ...