Нове життя В пошуках життєвого призначення
:

В пошуках життєвого призначення


Поділитися в соц.мережах.



Коротка біографія Ігоря Володимировича Ковалевського, мабуть, приблизно виглядає так:  народився у смт. Близнюки в 1992 році, закінчив Близнюківську середню школу, два роки навчався у Києві в школі з поглибленим вивченням англійської та німецької мов, вступив до Харківського автодорожнього університету, який закінчив з відзнакою, паралельно розробляв наукову роботу, працював на заводі Харківмашгідропривод, а пізніше у Дніпропетровському конструкторському бюро «Южне», зараз безробітний, працюю різноробочим у Чехії.

За родом журналістської діяльності мені доводиться часто спілкуватися з різними людьми, але розмова з Ігорем Ковалевським мене вразила найбільше. Чому? Думаю, читач зрозуміє це пізніше.

- Математика - моє все, - зі спокійною усмішкою розповідає молодий чоловік. - Мені легко давалося навчання, бо граніт шкільної науки надто крихкий. Все, що стосується математичних обрахувань, для мене, як для декого пригодницька повість. Сьомий та восьмий клас я закінчував у Києві в школі з поглибленим вивченням англійської та німецької мов - це було теж цікавим досвідом. Коли ще був учнем, то обожнював роботу за комп’ютером і пробував моделювати та створювати програми, навіть програмістом хотів стати.

Однак, коли закінчив підготовчі курси в Харківському національному університеті радіоелектроніки, зрозумів, що мені не подобається програмування, і став студентом Харківського автодорожнього університету. Навчався на механічному факультеті, бо обожнюю техніку.

На ІІ курсі нам стали викладати 3D-моделювання, і я захопився цією справою по-серйозному – будь-яку машину я легко міг змоделювати. Та навіть методички розробляв, як навчитися моделюванню. Мої розробки користувалися попитом серед студентів та викладачів. Курсову я здав за місяць. Саме на другому курсі і почав займатися науковою роботою під керівництвом нині покійного Пімонова Георгія Георгійовича. Він тоді сказав мені: «Якщо хочеш, то будемо працювати!»

Я дуже хотів, мені страшенно подобалося все, що ми робили, подобалося створювати та розробляти зовсім нове, що підняло б рівень економіки країни на інший, вищий рівень. (від автора: Ігор довго пояснював теорію своєї наукової роботи, але я в тому не розуміюся, то й не буду вдаватися в подробиці). Три роки ми працювали над вдосконаленням нашої розробки і я б продовжував роботу й далі, але… Пімонов помер, патент ми зробити не встигли, а в Україні почався проблемний 2014 рік.

П’ятий курс університету я закінчив з відзнакою, захистивши дипломну роботу на 97 балів із ста можливих. Працевлаштувався на завод Харківмашгідропривід, навіть не знаю, чи працює він зараз, але там робив недовго, бо невисоку заробітну плату давали із затримкою та й робота була для мене нецікавою.

Мій старший брат Валерій, який служить у Дніпрі, знаючи мої професійні вподобання, розповів про Дніпровський завод, який займається розвитком ракетобудівної галузі. Недовго думаючи, я поїхав до Дніпра, де після співбесіди та спецперевірки, бо це підприємство стратегічного значення, почав працювати в конструкторському бюро «Южне». І я знову почав займатися тим, що є, мабуть, моїм життєвим призначенням.

Спочатку роботи було дуже багато, але я зовсім не помічав часу і часто залишався в бюро після робочих годин, щоб завершити ту чи іншу справу.  Жив у гуртожитку, а моїм коханням та веселим дозвіллям у 22 роки була улюблена робота. Три роки я працював у ракетобудівній галузі, але у 2017 році почалися неприємності. Генерального конструктора, який займався основними розробками, з посади «попросили», порушивши цим всю систему вже напрацьованого і звівши нанівець всю багаторічну роботу конструкторів і мою в тому числі. Це було несправедливо і зовсім-зовсім неправильно.

Протягом 2-3 місяців ми ще відстоювали керівника проєкту, але.. науковцям стали платити все менше, проєкти закривалися через недостатнє фінансування, люди почали звільнятися і шукати  таку роботу, яка давала б змогу не тільки реалізувати свої знання, а й прогодувати родини. Частіше вдавалося друге, бо багато хто виїжджав за кордон, а там наші знання не завжди потрібні, а ось робоча сила оплачується непогано. Я якось довго не міг оговтатися і продовжував працювати навіть за мінімум оплати, але треба ж жити далі, мати своє житло, яке мені було не по кишені. 

У Близнюках за спеціальністю для мене роботи немає, то поїхав у Чехію. В Україні я заробляв своїм мозком 6-7 тис.грн на місяць, а в Чехії, працюючи різноробочим, 20-30 тис.грн. Ви запитаєте, чи пробував я влаштуватися за спеціальністю за кордоном? Пробував! Але...чехи дуже прискіпливо ставляться до рідної мови, і посаду можна отримати тільки за умови відмінного знання чеської. То яким би ти «золотим» спеціалістом не був – погано володієш національною мовою держави, де працюєш, будь-ласка, різноробочим на завод чи фабрику, а хочеш мати більше – знову ж таки – вчи мову!

Додому приїжджаю нечасто і навіть вже невпевнений, чи хочу тут жити постійно, хоча я обожнюю Україну і навіть знаю, які величезні можливості є у нашої держави. Ось тільки чому їх не використовують – не розумію! 

Мій менший на 10 років брат Олександр теж захоплюється 3D-моделюванням, зараз він навчається в ракетобудівному коледжі. Він, як і я колись, засиджується за комп’ютером, розробляючи нові програми. І мені дуже хочеться вірити, що його знання будуть гідно оплачуватися і використовуватися на благо рідної землі. А стосовно свого життя, то я поки що працюю в Чехії, старанно вивчаючи чеську мову, треную пам’ять, і маю надію, що зовсім скоро і я зможу використати свій потенціал.

Саме сьогодні - 8 лютого Ігорю Володимировичу Ковалевському виповнюється 28 років. Хочеться побажати йому здійснення всіх його мрій, а керівникам нашої держави врешті-решт зрозуміти, що таких молодих професіоналів як Ігор Ковалевський, наділених самою природою надзвичайними знаннями, треба повертати в Україну, забезпечуючи їх високооплачуваною роботою, житлом, створюючи умови для повноцінного життя. І тільки тоді майбутнє нашої держави буде забезпеченим і буде взагалі.


 Ірина ВОРОНКІНА
Дата публікації: 10.02.2020 | Перегляди. 136 | Коментарі. 0 | Категорія: Люди нашого краю

Коментарів поки що немає!

Ваше ім'я *
Ваш Email *

Сума цифр праворуч: код подтверждения



Останнi новини

08.04.2020 | Перегляди. 3 | Категорiя: В Україні

Користувачі мобільного застосунку Дія зможуть отримувати push-повідомлення, що інформуватимуть їх про ситуацію, спричинену пандемією коронавірусу. Перші повідомлення стосуються умов карантину. Згодом користувачі отримуватимуть у форматі push-повідомлень новини про рішення Уряду, практичні рекомендації, як убезпечити себе від зараження, та інше. Ініціатива запущена з ...
08.04.2020 | Перегляди. 3 | Категорiя: В Україні

Понад 40 тисяч соціальних працівників, незважаючи на посилені карантинні заходи, продовжують працювати у посиленому режимі, та щоденно дбають про те, щоб в умовах карантину громадяни похилого віку, особи з інвалідністю, сім’ї у складних життєвих обставинах отримували необхідні соціальні послуги.Понад 30 тисяч соціальних робітників обслуговують одиноких громадян ...

ПОВЕРНУТИСЯ НАЗАД



10.03.2020 | Перегляди. 57 | Категорiя: Культура

Останні дні зими були плідними для учасників танцювального клубу  Sky Hall. Адже 26 юних танцівників показували свою майстерність на паркеті Харкова у 30 категоріях. 
Так, Аліса Чупікова виборола 2 місце серед 15 учасників з Харкова, Дніпра, Лубнів, Новомосковська  тощо. На конкурсі були діти із Софіївки ,і Садового, Новоукраїнки і Близнюків, які хвилювалися, але дуже ...

07.03.2020 | Перегляди. 52 | Категорiя: Культура

За доброю традицією із святом 8 Березня приходить весна. І в цьому є певна закономірність. Бо жінка, як і весна, несе у світ особливу і велику місію природи – життя і любов, ніжність і турботу, натхнення і неповторність. Все найсвітліше, що є у нашому житті – весна, радість, щастя, кохання, пов’язане з Жінкою – берегинею роду людського, його душею.Це по-справжньому світле ...