Нове життя Служити в армії цікаво
:

Служити в армії цікаво


Поділитися в соц.мережах.



Якось вже так наразі ведеться, що бояться хлопці йти в армію, аргументуючи свої емоції небажанням воювати (хоч в ООС строковики і не потрапляють, якщо не підписали контракт), відсутністю необхідної дисципліни та, мабуть, і просто невідомістю, яка в будь-якому випадку чекає людину за межами дому.

Однак, є юнаки, для яких служба в армії стала чи не найяскравішою подією  в житті.

Серед таких житель Лукашівки  Олексій Стожук.Зараз Олексію 23 роки. Чотири місяці тому він, відслуживши необхідний термін, повернувся до рідного села, зберігаючи в душі досить приємні спогади про строкову службу.

«Я залишив в армії половину себе, - розповідає недавній солдат, - бо був потрібен, навчився професії, познайомився з новими людьми, випрацював у собі певні звички».

В цілому, життя не балувало героя цієї розповіді. Хлопчик рано осиротів, і його виховував мамин брат, в родині якого були свої діти. Однак, любов’ю обділений не був, але й надмірної батьківської уваги не отримував. Худенький, сором’язливий хлопчина ніколи не намагався виділитися на фоні однокласників, бо його основним талантом було вміння чесно працювати. Т

о після закінчення 11 класу Лукашівської школи пішов учитися на токаря в Лозівське профтехучилище, потому місяць працював на Лозівському ковальсько-механічному заводі. Замалої заробітної плати для життя в місті не вистачало, то на пропозицію Лукашівського сільського голови стосовно роботи відгукнувся відразу. Трішки попрацював кочегаром в сільському Будинку культури та й пішов на строкову службу у призначений час. 
«Страшно було спочатку, бо все навколо нове та чуже, - згадує Стожук – але зовсім недовго, бо суворий розпорядок дня забирав всі сили. Служити довелося у Київській області в 40-ій бригаді тактичної авіації. Два місяці в «учебці» нас сильно ганяли, але й знання військові ми здобули саме там. Щоденна зарядка у бронежилетах, зі зброєю в руках після фактично ніякої фізичної підготовки спочатку була дуже важким випробуванням, а потім звикли.

А ось душу відводили на полігоні. Я оволодів стрільбою з різних видів зброї, тактичними навичками, як-то: маскування та розмінування. Також дуже мені подобалося вести ціль, адже на службі я оволодів ще й професією планшетиста. 

Служити далі стало набагато легше, але відповідальність збільшилася, бо ми вже були не учнями, а солдатами, щоранку отримуючи чітке завдання на цілий день. Я до цього часу згадую першу бойову тривогу і свою реакцію на неї: спочатку якийсь шок, а потім, і це досить швидко, завчену реакцію не стільки мозку, скільки тіла, яке діяло начебто саме по собі. 

Не можу не згадувати і про свій політ на гелікоптері, коли нас, солдатів, перекидали в інше місце дислокації. Це і хвилююче, і страшно, і настільки вражаюче, що я ніколи не забуду той політ».

 З честю відслуживши відповідний термін у лавах Збройних сил України, Олексій Стожук повернувся в Лукашівку, де його чекають рідні люди. Але немає роботи, а значить і можливості реалізуватися. Спілкуючись із цим юнаком, який із неймовірним блиском в очах згадував військову службу, виникло і запитання стосовно його подальшої долі, яку можна ж пов’язати зі службою в армії, підписавши контракт. Однак, у Олексія інші плани на життя. Він зізнається, що думає поїхати на заробітки в…Норвегію, бо там, як він чув, потрібні токарі. Втім, гроші хлопцю необхідні для того, щоб побудувати будинок у рідному селі та створити сім’ю.

Сьогодні проходять строкову службу багато юнаків із Близнюківського району і слід зазначити - на армію не нарікають. 

Вже шість місяців служить у Маріуполі онук Лукашівського сільського голови Владислав Зеленський. В цій же частині несе строкову службу Сергій Пономаренко із Криштопівської сільської ради. 
Наші молоді земляки, за чиєю спиною зараз спокійне життя України, за час служби стали справжніми чоловіками, набули нових навичок, стали витривалими та психологічно урівноваженими. Вони із розумінням виконують свій громадянський обов’язок перед державою та українським народом. 
Повернувшись додому, кожен з теперішніх строковиків будуватиме свою власну долю, і буде вона пов’язана з армією чи ні, вирішувати їм самим. 





 Ірина ВОРОНКІНА
Дата публікації: 17.02.2020 | Перегляди. 242 | Коментарі. 0 | Категорія: Люди нашого краю

Коментарів поки що немає!

Ваше ім'я *
Ваш Email *

Сума цифр праворуч: код подтверждения



Останнi новини

11.07.2020 | Перегляди. 7 | Категорiя: В Україні

У Держгеокадастрі триває активна підготовка до старту ринку землі. Про це сьогодні заявив Голова Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру Роман Лещенко у ході міжнародної конференції Grain Ukraine-2020, що проходить в м. Одесі.«Сьогодні в Держгеокадастрі проводимо колосальну роботу, щоб після старту обігу земель сільгосппризначення зробити нашу ...
11.07.2020 | Перегляди. 13 | Категорiя: В Україні

Про це заявив Міністр розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України Ігор Петрашко в ефірі каналу "112 Україна”"Зараз ми бачимо перші позитивні паростки програми "5-7-9”. У нас заявок зараз є на 8 млрд. Я думаю, через 2 тижні процес буде ще активнішим. Банки-учасники підтверджують, що отримали реальний інструмент і активно приймають заявки від клієнтів”, - ...

ПОВЕРНУТИСЯ НАЗАД



04.07.2020 | Перегляди. 29 | Категорiя: Культура

Учасники жіночого аматорського колективу «Забава» (художній керівник Людмила Каменєва) Уплатнівського сільського Будинку культури прийняли участь в Міжнародному багатожанровому фестивалі «Україна єднає світ» (дистанційно) та стали лауреатами ІІІ ступеню.
Редакцiя газети «Нове життя» вiтає участникiв колективу з почесним званням i бажає здоров'я,творчого ...

30.06.2020 | Перегляди. 31 | Категорiя: Культура

Вихованці школи брейкінгу LZB минулої суботи виступали у Близнюках на привокзальній площі.  Ця Школа функціонує у Лозовій, а її засновники займаються розвитком хіп-хоп культури в Україні. ихованці закладу були учасниками багатьох танцювальних фестивалів, де неодноразово отримували перемогу. Слід зазначити, що діти із задоволенням ходять на тренування, бо ...