Нове життя Доля милосердна до мене, бо оточує чуйними, небайдужими людьми
:

Доля милосердна до мене, бо оточує чуйними, небайдужими людьми


Поділитися в соц.мережах.



Робота учителя відповідальна, складна і неспокійна, але це не просто професія – це життєве покликання. Олена Полікарпівна Кирічко, яка наразі проживає в селі Енергетиків Бурбулатівської сільської ради, своє життя присвятила педагогічній діяльності, за час якої вчителька дала путівку в життя дев’яти випускам учнів Дубівської школи.

З нею відбулася цікава розмова.

Це величезний відрізок часу і зміна декількох історичних епох. Розкажіть, будь ласка, про свою долю.

- Я народилася у селі Лівенське Полтавської області. Коли було мені 5 років, родина переїхала у Близнюківський район. У 1950 році закінчила Близнюківську десятирічку і почала вчитися у Слов’янському педагогічному інституті. Тоді була дворічна учительська освіта. Після закінчення 

закладу за напраленням як молодий спеціаліст поїхала на роботу до західної України, де й працювала я три роки. А потім мама захворіла і довелося повернутися до Близнюків. На той час місця роботи в школі у селищі для мене не знайшли, то переїхала я до Харкова, а вже звідти - до Борівського району. Там я і заміж вийшла за машиніста дрезини Павла Богуславського, а його на роботу направили на станцію Дубово Близнюківського району.

Так ми з чоловіком повернулися до Близнюківщини.  Тут і життя прожили, тут і поховала я Павла Павловича, з яким у взаєморозумінні та злагоді прожили ми 37 з половиною років. А зараз вже 26 років живу сама, бо дітей у нас немає. Коли працювала, то всю батьківську любов виливала на своїх учнів.

Маю 51 рік педагогічного стажу, 44 роки з яких працювала учителем у Дубівській школі. Паралельно закінчила заочне відділення Київського педагогічного інституту імені Горького. В школі викладала українську мову та літературу, історію. Загалом мій робочий стаж складає 55,5 років.

- Вже декілька років Дубівська школа не функціонує, але з її стін вийшли достойні люди, які прославляють Близнюківщину далеко за її межами. Якими були роки роботи?

- Гарна школа була у Дубовому, по-домашньому затишна. З ранку до пізнього вечора там життя вирувало. Мова викладання була російською, то дітей возили на навчання як з Близнюківського, так і з Барвінківського районів.

Функціонувало дуже багато гуртків, фізична культура та трудове виховання стояли поряд з точними науками, ми багато подорожували з учнями по різних містах. Спогади залишилися прекрасні. Було цікаво, зажди людно та гамірно, так, як і повинно бути у закладі освіти. Протягом свого трудового життя я працювала з різними людьми, і кожен залишив у моїй пам’яті добрий слід.

На жаль, не всі прізвища пам’ятаю, але згадується зараз Інна Сергіївна Слюсарєва, яка очолювала Дубівську школу 30 років, Григорій Ілліч Глєбов –  він теж довгий час був директором закладу.  Довго ми дружили з нині покійною Валентиною Василівною Радченко, пам’ятаю Лілію Петрівну Ничик, Ірину Миколаївну Мясушку, Марію Кирилівну Бикову і Марину Володимирівну Куряченко (в дівоцтві Алєксєєва), які викладали у молодших класах, вчителя німецької мови Ніну Яківну Куликову, Миколу Савича Хорошого, Веніаміна Степановича Льоніна, Надію Костянтинівну Загребельну.

На жаль, декого вже немає серед живих, декого як звати я забула. Втім, озираючись назад, впевнено можу сказати, що з багатьма прекрасними людьми звела мене доля і дала змогу передати свої знання численним учням, за що я їй безмежно вдячна.

- Олено Полікарпівно, а Другу світову війну пам’ятаєте?

- Звісно, пам’ятаю. Таке жахіття було... Людське життя нічого не коштувало. Дуже багато людей фашисти стратили. Ми дітьми були, і з луків дивилися, як на стовпах повішених вітер колихає. Страшно згадувати, і не будемо цього робити. Не ображайтеся, але не хочу ворушити минуле, сльози навертаються, і волосся стає дибки навіть від спогадів. Життя далі біжить. Он знову воюють. Неправильно це.

- Як Вам живеться самій? Відвідують Вас друзі, знайомі?

- Нормально живеться, як і треба жінці у 90 років (посміхається). Два інсульти перенесла, онкологію, було таке, що 20 днів з дому не виходила. Найріднішим у моєму житті був племінник Юрій Світонь та його родина. Юра помер, а його сини, які мене  завжди підтримували, не можуть бути поряд, бо один живе у Польщі, інший – у Хмельницькому.

То добрі люди опікуються мною.

Коли хворіла, у Харків мене супроводжувала Галина Миколаївна Васильєва.  А зараз сусіди рятують, підтримують і допомагають.

Я щиро вдячна подружжю Щикліних Олександру Івановичу та Вірі Федорівні, чарівним жіночкам: Валентині Миколаївні Боченковій, Вікторії Іванівні Юрченко, Юлії Вікторівні Чолій, які замінили мені найрідніших людей. Вони і про новини мені розкажуть, і смачненьке щось принесуть, і минулі роки зі мною згадають. Знаєте, доля милосердна до мене, бо оточує чуйними, небайдужими людьми.

     
     



Кіра АЛЕКСАНДРОВА

Дата публікації: 14.09.2020 | Перегляди. 98 | Коментарі. 0 | Категорія: Люди нашого краю

Коментарів поки що немає!

Ваше ім'я *
Ваш Email *

Сума цифр праворуч: код подтверждения



Останнi новини

27.10.2020 | Перегляди. 2 | Категорiя: Нашi бесiди

Головне управління статистики у Харківській області інформує.У січні–вересні 2020 р. у господарствах усіх категорій Харківської області виробництво м’яса (у живій масі) порівняно з відповідним періодом минулого року  збільшилось на 0,1% і склало 92,1 тис. т. Водночас  зменшилось виробництво яєць птиці свійської на 4,5%  і склало 535,0 млн. шт, молока – на 4,1% (379,4 тис. т), ...
27.10.2020 | Перегляди. 4 | Категорiя: Право знати

Розпочато процедуру ліквідації Головного управління ДПС у Харківській області
До Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань 20.10.2020 по Головному управлінню ДПС у Харківській області внесено запис про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної ...


ПОВЕРНУТИСЯ НАЗАД



18.10.2020 | Перегляди. 33 | Категорiя: Культура

Десятого жовтня у Харкові відбувся міжнародний фестиваль-конкурс мистецтв «Grand Music Fest». Серед номінацій були наступні: вокал, хореографія, інструментальна музика, розмовне мистецтво, театри мод і модельні агентства, цирк.Участь у фестивалі взяли і учасники колективу «Забава» Уплатнівського сільського будинку культури (художній керівник Л.Каменева), які стали лауреатами ...
25.09.2020 | Перегляди. 227 | Категорiя: Культура

19 вересня 2020  відбувся  відкритий чемпіонат  м.Харкова зі спортивних танців, в якому взяли участь і вихованці Близнюківського БДЮТ.За результатами конкурсу : Трофименко Маша - 1 місце, Кубок ( Юніори 1+2 Чемпіон Соло) ; Тримбицька Міла - 2 місце (  Ювінали І Чемпіон Соло);Зезекало Ярослава -  1 місце та кубок ( Ювінали 2 Н Соло) та  виконала умови для присвоєння 3 ...