Доля жіноча багатогранна, непроста і в кожної жінки своя. Втім, є риса, яка об’єднує всі долі разом – це прагнення бути щасливою.Сьогодні мова піде про жіноче царство родини Земляних.Оксану Сергіївну Земляну знають у Близнюках за її умілі руки, чарівну посмішку та талант, яким її наділила чи-то сама природа, чи-то батьківські гени, чи власний характер.Народилася жінка у селі Вільне Друге. Коли їй виповнилося 9 років, помер  батько, то вже багато років Оксана, яка виховує двох донечок, так і живе однією родиною разом з мамою і меншою на 20 років сестрою Аліною – студенткою педагогічного університету.З раннього дитинства Оксанка спостерігала за тим, як вправно її мама Світлана шиє, в’яже  спицями і гачком, то й сама захопилася цією справою. Та так, що шиття  

---

Дата публікації: 01.04.2020 | Перегляди. 10 | Коментарі. 0 | Категорія: Люди нашого краю

У дитячій пам’яті закарбовуються найбільш вражаючі події, предмети та постаті. Але школа, особливо перший клас і перша вчителька, пам’ятаються протягом усього життєвого шляху людини ким би вона не була: державним діячем, науковцем, вчителем, робітником чи селянином. І цьому, звісно, є оправдання: батьки дають людині біологічне життя, а вчителі – знання, без яких людина нині просто не може жити й творити, особливо в епоху бурхливого науково-технічного прогресу, що сколихнув усю нашу планету.Батьків шануємо за надане нам життя, а вчителів цінуємо – за знання.
Моє пізнання Криштопівської школи розпочалось у вересні повоєнного 1945 року і завершилось з акінченням у голодному 1946 році першого класу. 

---

Дата публікації: 24.03.2020 | Перегляди. 22 | Коментарі. 0 | Категорія: Люди нашого краю

Діти наповнюють життя змістом, дарують щастя та усмішки. Якими вони виростуть, чи виправдають надії та сподівання батьків на те, щоб бути здоровими, порядними та щасливими людьми? Чи прийде їм колись розуміння того, що мама з татом в них вклали все найкраще – любов, турботу та частинки сердець, поклавши на вівтар своє життя? Та не важливо, скільки і чого це вартує. Головне - результат. І не секрет, що в більшості випадків значний тягар у вихованні дітей лежить на тендітних маминих плечах. Вони радіють успіхам своїх дітей, підтримують їх у важку хвилину, завжди щиро переживають за кожен пройдений крок, за кожен успіх і поразку. Немає людини ближчої і ріднішої, ніж мама.Сьогодні до уваги читачів «Нового життя» розповіді про наших землячок, для яких «професія мами» є покликанням, сенсом та, власне,  і самим життям.

---

Дата публікації: 10.03.2020 | Перегляди. 65 | Коментарі. 0 | Категорія: Люди нашого краю

Сьогодні населені пункти України поступово залишаються безлюдними, бо молодь, виїжджаючи на навчання, так і залишається жити у місті, лиш зрідка навідуючи батьків. Також не секрет, що зростає кількість громадян, які прямують за кордон, шукаючи можливості заробітку. То завжди приємно спілкуватися з  людьми, які  планують пов’язати свою долю з селом.Над усе любить Анатолій Анатолійович Капелька свою рідну Дмитрівку, розташовану в Криштопівській сільській раді. В колись в густонаселеному  мальовничому селі на сьогодні зареєстровано всього близько ста осіб, а фактично проживає і того менше. Втім, героя нашої розповіді цим фактом не злякати, бо він чітко спланував своє майбутнє і впевнений в тому, на що інші давно махнули рукою, - українське село житиме, і молодь повернеться додому!

---

Дата публікації: 02.03.2020 | Перегляди. 130 | Коментарі. 0 | Категорія: Люди нашого краю

У Близнюках живе і працює, займаючись підприємництвом, Олександр Гаврилович Таран. Цей чоловік не тільки винахідник, волонтер, рибалка, фотограф, чудовий сім’янин та патріот, він - людина, яка із металобрухту та підручних матеріалів робить технічні  дива, що зменшують енергозатратність в десятки разів. То чому ж не використовуються розроблені ним технології у широкому вжитку та як втекти від енергетичного рабства - розповідає нашим читачам сам Олександр Таран.- У Близнюківському районі Вас знають більше як власника олійниці, активного волонтера, на рахунку якого врятовані життя солдат, постачання на першу лінію фронту брикетів власного виробництва, продуктів харчування та необхідних для полегшення важкої служби речей. Втім, 

---

Дата публікації: 02.03.2020 | Перегляди. 212 | Коментарі. 0 | Категорія: Люди нашого краю

Якось вже так наразі ведеться, що бояться хлопці йти в армію, аргументуючи свої емоції небажанням воювати (хоч в ООС строковики і не потрапляють, якщо не підписали контракт), відсутністю необхідної дисципліни та, мабуть, і просто невідомістю, яка в будь-якому випадку чекає людину за межами дому. Однак, є юнаки, для яких служба в армії стала чи не найяскравішою подією  в житті. Серед таких житель Лукашівки  Олексій Стожук.Зараз Олексію 23 роки. Чотири місяці тому він, відслуживши необхідний термін, повернувся до рідного села, зберігаючи в душі досить приємні спогади про строкову службу. «Я залишив в армії половину себе, - розповідає недавній солдат, - бо був потрібен, навчився професії, познайомився з новими людьми, випрацював у собі певні звички».

---

Дата публікації: 17.02.2020 | Перегляди. 109 | Коментарі. 0 | Категорія: Люди нашого краю