Кожна людина талановита по-своєму, а дані від природи здібності просто треба розкривати. Але є люди, як кажуть, «поціловані Богом», бо нагороджені вони безмежними можливостями бачити і робити прекрасне. Серед таких обдарованих і наша землячка – жителька села Садового Дар’я Нікітіна (в дівоцтві Дубровська).

---

Дата публікації: 22.02.2021 | Перегляди. 362 | Коментарі. 0 | Категорія: Люди нашого краю

«У вас вона також є, ця чарівна країна з незвичною назвою – Ідилія. Хіба що у вас вона своя, у мене своя»Так починає книгу про свою країну дитинства білоруська письменниця Алена Василевич. Її словами про свою Ідилію розпочну розповідь і я. Хочете знати – де вона? У звичайному для всіх селі. Але не для тих, хто там народився, жив чи живе. Це село Григорівка на нашій Близнюківщині. Воно – країна мого дитинства.Дитинство – це така пора людського життя, коли все сприймається по-особливому. Тому й спогади про цей час такі сонячні, теплі, щемливі. Отже, почнемо.Для нас, малих, наше село дійсно було  цілою країною. На сході знаходилась річка і луки, на заході – великий сад. На півдні – ставок, колгоспні ферми, на півночі – степ, круті балки.

---

Дата публікації: 12.02.2021 | Перегляди. 420 | Коментарі. 0 | Категорія: Люди нашого краю

Самійлівка знаходиться за 16 км від міста Лозова, відстань до  селища Близнюки 35 км,  до обласного центру - міста Харкова  175  км., в селі є залізнична станція Самійлівка. Населений пункт розкинувся у верхній частині балки Самійлівська, по якій протікає струмок, перегороджений численними загатами. Перші документальні згадки про Самійлівку стосуються 1880 року, хоча люди оселилися тут раніше. Поселення з’явилося завдяки будівництву залізниці Лозова - Севастополь. Для спорудження і обслуговування колій потрібна була велика кількість робітників, і підприємець Губонін наймав багато людей. Земляні роботи велися вручну, тому будівництво просувалося дуже повільно. Щоб мати прихисток від негоди та нічного холоду, людям, особливо сімейним,  доводилося будувати 

---

Дата публікації: 08.02.2021 | Перегляди. 364 | Коментарі. 0 | Категорія: Люди нашого краю

ПИВО ВІКТОР ГНАТОВИЧ Пиво Віктор Гнатович народився 25 травня 1968 року в селі Новоселівка Близнюківського району Харківської області.6 серпня 2014 року призваний до лав Української армії під час мобілізації на особливий період для проходження військової служби в військову частину А0501 міста Чугуєва. З 17 вересня по 5 грудня 2014 року старший сержант Пиво В.Г. брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в смт Гранітне Донецької області у складі військової частини В0849, де був командиром гранатометного відділення 2-го механізованого взводу 5-ої механізованої роти 2-го механізованого батальйону. Загинув Віктор Гнатович 25 грудня 2014 року  у військовій частині А 0501 міста Чугуїв під час несення служби. Похований  у рідному селі Софіївка Перша Близнюківського району. 

---

Дата публікації: 01.02.2021 | Перегляди. 138 | Коментарі. 0 | Категорія: Люди нашого краю

Про українські рушники та вишиванки знають і в Україні, і далеко за її межами, а от про ляльку-мотанку інколи не знають нічого. Однак традиції створення та використання таких ляльок збереглися та продовжують відроджуватися. Адже мотанки - давні родинні обереги українців, які  уособлюють собою єднання сімейних зв’язків поколінь.Перші вузликові ляльки, так інколи ще називають мотанки, з’явилися приблизно 5 тисяч років тому. Мотанка – символ добра та благополуччя, надії на краще та сильний сакральний предмет. І зовсім не має значення чи створилася лялька нашвидкоруч для забавки дитині, чи як важливий оберіг або подарунок до свята. Серед жінок, які виготовляють мотанки, і Олександра Михайлівна Бакай (на фото). Ця жінка є любителем, а не професіоналом у цій справі, 

---

Дата публікації: 01.02.2021 | Перегляди. 121 | Коментарі. 0 | Категорія: Люди нашого краю

У кожної людини в якісь періоди життя з’являються наставники: батьки, вчителі, більш досвідчені у професії. А є наставники особливі—духовні. Їм довіряють найпотаємніше. Такими є священики. Їм  у великому Таїнстві священства визначена роль бути посередниками між людиною і Богом, священику дано право від  Самого Господа Ісуса Христа прощення гріхів людині, яка покаялася.… Щонеділі чи  у святкові дні віруючі поспішають до Свято-Іллінського Близнюківського храму. Ось і знайомі постаті: настоятеля храму отця Олексія, диякона Ігоря, священослужителів, жінок у церковній лавці та біля підсвічників, тих, хто вирішив потрудитися во славу Божу. Починається служба. Оживає красою чарівний спів церковного хору, яким керує матушка Любов. 

---

Дата публікації: 22.01.2021 | Перегляди. 139 | Коментарі. 0 | Категорія: Люди нашого краю