Нове життя Стосунки
:

Стосунки


Поділитися в соц.мережах.



Сьогодні хочемо звернутися до батьків, зокрема більшою мірою до татусів. Чи думали ви про те, що відчуває ваша донечка чи син, спостерігаючи за вами щоденно, щохвилинно..?

Можливо, така відвертість дитини, яка стоїть на порозі нового для неї світу, вас підштовхне вже сьогодні, уже цієї ж хвилини перевернути буденність і подарувати їй безцінні щасливі спогади на все її життя: обійняти власне дитя, розповісти __про власні дитячі переживання, щасливі й сумні хвилини, які чомусь досі не полишають вас, завести авто чи купити квиток до моря або просто піти до місцевого ставочка й дати волю своїм дитячим мріям, які, можливо, так і не здійснилися. Тож реалізуйте їх разом зі своєю дитиною!

Було в моєму дитинстві…

З кожним днем світ меншає: витісняючи його, виростають нові хмарочоси, магістралі… Потяги, що колись тягнулися повільно й занадто емоційно для залізних велетнів, замінюють швидкими інтерсіті. Їх металеві серця не встигають достатньо прогрітися, наповнитися сміхом та посмішками, запам’ятати історії людських почуттів. Раніше потяги були добрішими і, знаєте, люди, напевно, також… 

Чомусь найкращі з моїх спогадів пов’язані з водою, зазвичай з дощем і росою, яка також мала величезну роль у становленні моєї особистості. 

Літо… У моїй кімнаті все майже те саме, поряд з відчиненим вікном маленький стіл (це зараз я сприймаю його таким, лише по коліно, а тоді він був нормальним столом). Я сиджу в темноті, тиша, у повітрі відчувається запах азону. Поряд сидить мій тато. Може здатися дивним, але майже всі дитячі спогади про тата пов’язані з небом. З небом та історіями про його дитинство, його 80-ті, касети з піснями Modern Talking, Cher, Kiss, Whitney Houston, які лунали в машині, коли їхали кудись. Але пропоную повернутися в мою кімнату під грозовим небом.

За вікном падали великі краплини, а я не могла відвести від них погляду. Час від часу простір розривала Блискавка, що віддзеркалювалася в моїх широко розплющених очах, а через кілька секунд гримів розлючений Грім, нагадуючи про власну силу, про те, що він і є стихією, що в ці хвилини була ніби невіддільною від мого серця, зачаровуючи його, пришвидшуючи ритм ударів, розганяючи кров. Тато розповідав мені про те, що швидкість світла більша за швидкість звуку і тому Блискавка завжди біжить попереду, а вже потім за нею йде старий і поважний Грім; розповідав про те, як пухнасті хмаринки набираються води й тоді падає дощ, а також ще багато цікавого, але ж моя пам’ять уже не може з феноменальною чіткістю відновити події та їхню послідовність. Тому скажу просто: я була в захваті, пройшло багато років та знову й знову я прокручую в голові той вечір. Наповнений для мене, малої, якоюсь загадкою і таїною…

Літо… Крим… Я трохи старша, ми з татом пішли до моря й сиділи на Рибальському камені, гріючись під теплим сонячним промінням. Пам’ятаю, що тоді смакувала яблучний сік «Садочок» і ловила обличчям свіже морське повітря. 

Також літо… Ніч, ми на дачі. Виходжу на вулицю й бачу тата, який стоїть з високо піднятою головою і дивиться на зорі. Я підходжу до нього і підводжу очі до неба, він показує пальцем на синю далечінь і каже: «Дивись, он летить супутник». Придивившись, дійсно, бачу яскраву цяточку, що плавно снує небом.

А он я вже сама, маю на увазі без тата. Третя ночі, місто Ізюм, саме тоді я побачила найкраще у своєму житті небо. Ясне, без жодної хмаринки, з палаючим у темноті Чумацьким Шляхом. 
Справді, дитинство – це те світло, яке живить нас своєю енергією впродовж життя – це я вам кажу з повною впевненістю. Дехто говорить, що дитинство більш кольорове, ніж решта нашого існування. Та я впевнена, що дорослість, змінюючи ті кольори, шукає нових орієнтирів, нових шляхів, нового усвідомлення і нових… нас – нехай і  суворих (чи навіть жорстоких), загартованих, мужніх, стійких, відповідальних…

Мені здається, що дорослі частіше звертають увагу на зовнішній вигляд свого Світу, і він, як і мода, іноді подобається, а часом іншому й глянути страшно на той Світ. Та варто спинитися на хвилину, вдихнути на повні груди свіжого повітря й побачити його таким, яким відчував у дитинстві, угледіти його душу й спитати себе: де мої дитячі мрії, чи здійснилися вони…

Варто у своїх дітях навчитися бачити власний Світ, прислухатися й придивлятися до нього уважніше, посміхатися йому частіше (як це робить мій тато!) й усвідомлювати, що той Світ є таким, яким творимо його самі…

Катерина Токарева, 
учениця 11 класу



Я радий карантину

Зізнаюсь чесно, дуже мало в своєму житті проводив часу з батьком. З мамою все ж таки більше. У нас з нею дуже багато цікавих  тем для розмов, маємо спільні захоплення й секрети є свої. Може тому, що майже весь свій вільний час вона проводить зі мною, я багато чому в неї навчився. Ми разом куховаримо, готуємо смачну випічку, прибрати в будинку й по господарству – це не вважаю соромним для чоловіків – допомагаю із задоволенням.

Ми обговорюємо фільми, прочитані книги, мої шкільні проблеми. Влаштовуємо шахові турніри, особливо цікаво, коли друзі приходять. Підготовка до ЗНО і вступ до вишу – це зараз для нас актуально, і ми з однокласниками ретельно готуємось.  Мама встигає все, і це незважаючи на її відповідальну роботу, яка також забирає багато сил й часу. Тата я також  дуже люблю й поважаю, от тільки через його постійну зайнятість (часто їздить на заробітки) ми дуже рідко спілкувались. Телефон і скайп, погодьтесь – зовсім не те. Віртуальне і ніби несправжнє.

 Згадую лише, як їздили сім’єю до бабусі допомагати садити та збирати картоплю, це було, коли я навчався в п’ятому чи шостому класах. Тоді ми з татом клунки картоплі на возиках до двору з городу звозили. Він і мене серед мішків саджав, і постійно пустували… Весело було. А ще згадується сінокіс – тато з дідусем косили, а я неподалік  бавився з друзями. Пам’ятаю, як грали в хованки в запашному сіні, ховаючись у копичках. Мій тато дуже добрий, розумний і веселий.

Може це неправильно, та я зараз такий радий, що ввели карантинні обмеження, і татусь ніде не їде за кордон. Я  також вдома, бо ж до школи не ходимо. Для мене це щастя: ми з татом полагодили велосипед, разом зробили обрізання дерев в садку, нарубали хмизу. Звісно, не забуваємо й про навчання: татусь добре знається на точних науках і передає свої знання мені, допомагаючи в підготовці до ЗНО.

 Ми родиною зараз багато проводимо часу разом. І всі щасливі з того – і мама, і тато, і я. Таки правду говорить народна мудрість: не було б щастя… 

Микола Титаренко, 
одинадцятикласник

Дата публікації: 13.04.2020 | Перегляди. 45 | Коментарі. 0 | Категорія: Нашi бесiди

Коментарів поки що немає!

Ваше ім'я *
Ваш Email *

Сума цифр праворуч: код подтверждения



Останнi новини

28.05.2020 | Перегляди. 5 | Категорiя: Новини Харківщини

Особливості проведення тестування в умовах карантину голова ХОДА Олексій Кучер обговорив з директором Харківського регіонального центру оцінювання якості освіти Олександром Сидоренком.
Робоча зустріч відбулась 26 травня.Як було зазначено, порядок проведення зовнішнього незалежного оцінювання – 2020 у порівнянні з попередніми роками залишається незмінним. ...

28.05.2020 | Перегляди. 5 | Категорiя: В Україні

Підтримка українського виробника є пріоритетним завдання у програмі стимулювання економіки для подолання наслідків епідемії COVID-19. Про це прем'єр-міністр України Денис Шмигаль сказав на засіданні уряду у середу.«Перша частина програми називається захист українських товарів, робіт, послуг від їх імпортних альтернатив. Здоровий економічний націоналізм це є стратегія ...

ПОВЕРНУТИСЯ НАЗАД



13.05.2020 | Перегляди. 32 | Категорiя: Культура

Під час проведення Дня пам'яті та примирення і 75 річниці Великої перемоги над нацизмом працівники відділу культури і районного Будинку культури провели величезну роботу. Окрім відеороликів, де були зняті вітання зі святом, саме 9 травня на привокзальній площі селища Близнюки відбувся аудіоконцерт " Пам'ятаємо - Перемагаємо".



04.05.2020 | Перегляди. 118 | Категорiя: Культура

Вже десять років на «Новому каналі» приваблює увагу телеглядачів українське розважальне шоу «Хто проти блондинок?», де 50 красунь змагаються за право вийти у фінал, змагаючись з головним гравцем (переважно - це чоловіки, знані в українському шоу-бізнесі). Серед цих красунь у одній із передач була і наша землячка Ірина Олексіївна Каменева.Дівчина  народилася у селі ...